До епілогу першої книги 1 глава "Свято продовжується"

Від автора

Перша частина цієї книги буде про життя Кості і Ксенії відразу після весілля. Це продовження першої книги до епілогу. Про їх медовий місяць і повсякденне життя. Друга частина про їх життя після епілогу першої книги.

Сподіваюсь, що ви станете читачами цієї книги.

1 глава

Сьогодні був насичений день.... наш день. Я дуже щасливий адже тепер ми Ксенією одружені. Вона моє сонце, я готовий зробити для неї все що завгодно. Одним словом я її дуже люблю.... безмежно!

Ми вийшли з ресторану. До нас підійшла бабуся Ксенії і Маша з Артемом.

- Доня, я вітаю тебе — вона весь час посміхалась

- Дякую, бабусю — Ксеня її обійняла

- Ми зараз з бабусею і Артемом їдемо у село, а ви там дома самі залишаєтесь

- А коли приїдете?

- Післязавтра зранку

- Добре — Ксеня посміхнулась

- Ну, все ми поїхали — сказала Маша

- Так, до зустрічі — Маша і бабуся сіли у машину Артема, а він підійшов до мене і посміхнувся.

- Вітаю, — він дістав якийсь конверт і дав його мені — ось візьміть від щирого серця

- Дякую — ми потиснули один одному руки, він сів у машину і вони поїхали.

З ресторану вийшли Ілля і Христя. Христя світилась від щастя. Я за неї дуже рад, а вчинок Іллі мене взагалі здивував. Навіть я таким рішучим не був. А він не задумуючись зробив пропозицію Христі. Одним словом він молодець.

Ми з Ксенією подивились на них.

- Вітаємо вас — сказала Христя

- А ми вас — сказала Ксеня і ми всі почали сміятись — покажи каблучку

Ми з Іллею відійшли у сторону, поки дівчата розглядали каблучку і розмовляли.

- Ти такий рішучий

- Ти мені це вже казав, якщо так вийшло чому б і не скористатись таким шансом — він посміхнувся і витягнув з коробочки цигарку.

- Будеш?

- Ні, дякую

- Як хочеш — він прикурив цигарку

З ресторану вийшли Діана з Тарасом і Роман з Аліною. Тарас і Роман підійшли до нас.

- Костя, вас завезти додому?

- Якщо не складно

- Про що ти кажеш

- А ти взагалі нормально себе почуваєш щоб сісти за кермо?

- Так, звісно

- А ми напевно вже поїдемо з Алінкою — вона підійшла до Романа і він обійняв її — ще раз вітаємо — сказав Роман, хоча в очах його можна було прочитати такі слова як “ось і закінчилось у тебе вільне життя і почалось ув’язнення”. Цікаво чому він це так вважає, я не розумію.

Роман викликав таксі. І воно через п’ять хвилин приїхало. Вони сіли у машину і поїхали на скільки я зрозумів до Романа додому.

Через хвилин п’ятнадцять ми всі сіли у машину, але перед цим склали у багажник подарунки, які нам подарували.

Тарас повіз нас додому. Ми доїхали швидко адже їхати було недалеко і заторів на дорозі не було.

Ми дістали подарунки з багажнику і Ілля допоміг нам їх віднести у квартиру, а сам з Христею пішли до нього додому.

Ми зайшли у квартиру. І Ксеня зразу зняла туфлі. Ми їхали у машині у весільних костюмах.

- Як же добре без взуття — Ксеня почала сміятися.

Ми взяли всі наші подарунки і пішли у кімнату Ксенії. Ми сіли на ліжко.

- Відкриваємо подарунки чи як?

- Давай.

Ми почали відкривати подарунки.

- Так.... це від моєї бабусі — сказала Ксеня. В коробочці лежав маленький чайний сервіз, Ксеня почала сміятись — саме цього я і очікувала побачити

Ми відкрили подарунок який подарувала нам Настя. У коробочці лежав рушник.

- Вау — сказала Ксеня — це вона сама вишила?

- Мабуть що так, вона іноді вишиває, о дивись тут ще щось є.... це гроші

- Скільки?

Я почав рахувати.

- Чотири тисячі гривень

Потім ми відкрили подарунок який подарувала нам моя мама. Вона подарувала нам маленьку кімнатну рослину.

Ми почали відкривати конверти з грошима. Які подарували нам друзі.

- І так, конверт від Діани і Тараса..... сім тисяч гривень — сказала Ксеня

- Роман і Аліна.... теж сім тисяч....Ілля і Христя... вісім тисяч гривень

- Маша... чотири тисячі, і в сумі у нас виходить тридцять тисяч....

- Почекай це ще не все

- Не все? — здивовано запитала Ксеня

- До мене підійшов Артем після того як Маша і бабуся сіли у машину і подарував цей конверт — я витяг його з кишені сорочки

- Що там?

Я відкрив конверт.

- Ого тут... — я витягнув гроші і почав їх рахувати — тут... п’ятнадцять тисяч гривень і якісь білети?

- Дай я подивлюсь — я дав білети Ксенії — це білети на літак туди і назад

- Куди?

- У Іспанію... у середу виліт... це виходить через чотири дні

- А назад?

- Назад у понеділок... треба взяти відпустку ― Ксеня посміхнулась і дала білети мені

- Так, а куди саме — я подивився на білет — у Барселону — я ще заглянув у конверт, бо там ще щось лежало — дивись тут адреса готелю написана

- Не очікувала такого подарунку від Артема

- Я теж, цікаво, чому він не подарував цей конверт при Маші

- Не знаю, може вона не знає

- Треба буде у Артема запитати про це... ми завдяки нашому весіллю побуваємо у двох країнах

- Париж для мене як мрія

- Як то кажуть “побачити Париж і померти” — я почав сміятись

- Помирати я не хочу — принцеса почала сміятись ― і так у нас виходить...сорок п’ять тисяч гривень

- Потім розберемося що ми з ними будемо робити — я відклав їх в сторону — а зараз йди сюди

Ми почали цілуватись. Я зняв з неї її шикарну і пишну сукню і повалив Ксенію на ліжко ми почали цілуватись і наші тіла зблизились.

Ми заснули у обіймах один у одного. Тепер я вже обіймаю свою дружину.

Ми прокинулись від дзвінка будильника, який у нас зазвичай заведений на шосту годину ранку.

- Якого чорта, сьогодні неділя — сказав я