Розділ 24

Іванка

- Я тебе уважно слухаю..

Якщо до цього Саша пильно дивився на мене, вивчаючи, ловлячи будь яку реакцію, то зараз, опустив погляд і потер обличча долонями..

- Фух.. я думав буде.. якось легше.. - тихо прошепотів собі під ніс.

В якому сенсі?

- Що? 

- А?..Ні, пробач. То я сам до себе. Іванко, я хочу все тобі пояснити - він різко піднявся і хотів йти до мене, та я швидко виставила руку в перед.

- Стій! - майже крикнула, від чого Саша сіпнувся і зупинився - Не підходь. Будь ласка - на секунду в його очах майнув біль, та він їх закрив, важко видихнув, а тоді все таки сів на місце.

- Добре, добре.. Пробач. Пробач. Я.. я просто не можу бути далеко коли ти поруч. Не можу не хотіти тебе обійняти, торкнутись. Я справді сильно тебе кохаю. Чесно. Клянуся! - Саша так швидко, не відриваючи від моїх очей погляд, це протараторив, що я на хвилину підвісила, намагаючись прийняти ці слова.

Якщо до цього, я намагалась, зібратись, абстрагуватись від нього, щоб зуміти все, щоб не почула - зрозуміти і прийняти адекватно, то зараз... Зараз, я просто шоковано втупилася в Сашка, який став переді мною на коліна, прямо на землю, в своїх дорогих джинсах.. і намагалась підняти свою щелепу. 

Саша дивився таким поглядом.. таким.. повним болю, кохання, ніжності і ще якогось таємного блиску.. Напевно якби зараз десь щось вибухнуло - я б навіть не почула... Моє серце почало калатати як навіжене, дихання збилось і все чого зараз хотілось - це щоб Саша й далі так дивився і говорив що кохає..

- Іванко, я знаю що вчинив як виродок! Знаю що зробив тобі дуже боляче, і від цього мені самому хочеться натовкти собі пику.  Я повівся на це парі з дурості, з гордині, з.. не знаю.. - Саша на кілька секунд опустив голову, важко зітхнув, а тоді знову поглянув прямо в очі і продовжив 

- Я не брехав тобі, коли розповідав про нашу зустріч, чому і як вона сталась. Але.. після того як ти мене виперла з квартири, я поїхав до спортклубу Руса. Я не міг перестати про тебе думати, вже тоді не хотів навіть дивитись на інших дівчат, які там займалися спортом і кидали на мене погляди. Вже тоді усі мої думки зайняла ти... Це помітив Рус і підловив мене, зіграв на моїй гордині і я, з дуру, сам запропонував те кляте парі... 

Я дивилась на нього в усі очі, не відриваючись. Бачила, я важко йому даються ці слова. Бачила як стискає нервово кулаки, як дрібно тремтять його пальці коли він їх розтискає. Я бачила, відчувала - він говорить правду.

- Я намагався знайти підхід до тебе. Та ти не повелась на квіти. Не набрала мене сама. Я не міг застати тебе в дома. А тоді... Тоді поговорив з твоїм племінником і попросив його про допомогу.. 

- Що?! То все таки ти був з ним в змові?! - на мить ця інформація вибила мене з колії, я аж на ноги підскочила. Ну капєц! От же ж малий засранець! І цей теж.. 

- Іванко, кохана моя. Не злися на Ярослава! Це я в усьому винен. Я сказав йому, що ти мені дуже сподобалась, що не знаю як тебе підкорити і попросив допомоги. І хоч це теж не дуже хороший вчинок з мого боку - в свій захист скажу що, ти й справді вже тоді запала в мою душу і скоріше за все, я б і так шукав з тобою зустрічі..

Ці слова трішки погасили спалахнувши в мені лють.. Та все ж..

- Рідна моя, я пошкодував про те кляте парі вже через два дні, що провів поряд з тобою! Більше того, коли зрозумів, що ти саме та, моя, єдина і неповторна. Коли зрозумів що по вуха закохався в тебе - я поїхав до Руса і відмінив парі!

- Що? Я.. як це?.. - я була шокована почувши про це. То.. то все таки.. він не брехав.. не брехав коли говорив що любить... 

- Маленька моя, не плач.. - я навіть не помітила що по моїх щоках течуть сльози, навіть не зрозуміла коли опинилась в Саши на колінах. Він обіймав мене однією рукою, іншою стирав з моїх щік сльози, і міцно притискав до себе.

- Я відмінив парі ще до того, як забрав тебе до себе. Зустрівся з Русом і сказав що кохаю тебе, що не хочу.. не можу дозволити собі зробити тобі боляче. Я був навіть готовий віддати йому свій автомобіль, якщо він так захоче. Все що я хотів - щоб ти ніколи про нього не дізналася, щоб не розчарувалася в мені, щоб кохала...

Саша сильніше стиснув мене в обіймах. Я бачила як палають коханням його очі, а сама... Я не знаю що відчувала зараз.. Щастя? Радість? Полегшення? Невіру? Страх? Чи все разом? Невже? Невже це дійсно правда!?..

- Це твій батько.. він мені сказав. 

- Так, я знаю.. - Саша важко видихнув, і в його очах спалахнув гнів, в перемішку з болем - Він слідкував за мною весь час, Захар докладав йому про все, що я роблю. Це батько підлаштував так, що Роксолана поїхала до Львова, і щоб на її місце прийшла ти.

- Ти серйозно? - це просто капєц.. 

- Так. Мені батько сам про це розповів. Він вже на другий день після нашого знайомства знав про тебе все. Виявляється, він колись дружив з твоїм батьком, і думав, що той відбив його дівчину... 

Далі Саша розповів мені про кохання між його батьком і Ольгою, що і як з ними сталось, і я знову сиділа шокована почутим.. Ні, я знаю що Земля кругла, і що Київ, то як велике село, але щоб настільки тісне - то це просто в голові не вкладалося... Ну й переплелись долі в одному місці..

- То виходить, таким чином він хотів через мене, помститися моєму батькові?

- Насправді він мав дві мети, одна - це помста. А інша... Він хотів таким чином зробити мене черствішим, показати що кохання то все пурга, яка не варта нічого, і єдине що для мене повинне бути важливе - то робота, та гроші. Але.. тут з'явилася Ольга. Розказала йому правду, про те що тоді насправді сталось. І поки я перевертав місто в пошуках тебе, вона вставила батьку мізки на місце, і він прийшов до мене. Попросив вибачення, і сказав що знає де ти..

- А він звідки дізнався?

- Подзвонив до Роксолани.

- Що? І вона йому так просто розповіла? - Рося була в курсі всього, одже точно не розповіла б Віктору все просто так..