Розділ 6:1

Іванка

День, як і вечір прошли відносно спокійно. Племінник особливих турбот не потребував, вже все таки дорослий, так, аби було поїсти і де телефон зарядити...

Ох же ж ці діти, з цими телефонами!.. Хоча чого тут дивуватись, адже і дорослі можуть по пів дня з них не вилазити.. Як почнеш гортати сторінки соціальних мереж - то так затягує, що не помічаєш як години дві-три просто пролітають..

От і Ярослав як засів в телефоні з іграми - все, за вуха не відтягнеш!

Я спочатку хотіла з ним якось, як то кажуть "культурно" провести час, там, погуляти, подивитись мультики чи кіно, але на мою пропозицію Ярик лише категорично похитав головою, не відриваючись при цьому від екрана телефона. Все що змогла витягнути з нього це два слова:

- Давай потім... 

Тож вирішивши не насідати на дитину, і дати Ярику відпочити хоч у неділю - пішла займатись своїми справами.

Поки снувала туди сюди, погляд раз по раз падав на чудові квіти, а з губ не сходила посмішка.  Пам'ять постійно, по кругу прокручувала події вчорашнього вечора і ночі... 

Все ж таки, який цей Саша настирний і впертий! От же ж, приклеївся до мене вчора як банний лист! Трохи не приємно було після усвідомлювати, що для таких як він мажорчиків, такі як я - це так, розвага на одну ніч.. 

 Чи жалкую я за проведену ніч? Прислухалась до себе, до своїх відчуттів.. Ні, не жалкую. Усі його прямі підкати, хоч і трохи злили, але були приємними, а ніч проведена з ним то взагалі... певно одна з найкращих в моєму житті! 

Але тим більше було моє здивування, коли я  отримала від нього квіти і запрошення на побачення! Так, моє самолюбство він потішив! Було дійсно дуже приємно. 

В голові крутились думки зателефонувати йому, погодитись на побачення, але....

Який в цьому сенс? Тим паче що в мене гостює племінник, я ж не можу залишити дев'ятирічну дитину одну в дома проти ночі. І мені самій ці відносини зараз не потрібні!

Потрібно зосередитися на тому, щоб за тиждень знайти собі роботу! Ось головний пріоритет для мене. Бо з заощаджень тягнути не хочу, в брата просити точно не буду, тож потрібно терміново на високооплачувану роботу!

Ну а чого ні? Ну і що, що практично немає стажу? Зате маю червоний диплом, говорю більш-менш англійською, маю гарний, презентабельний вигляд. Тож беріть мене! Ну в сенсі на роботу! 

Приготувавши собі кави, я сіла переглядати нові вакансії. Їх не багато, все таки неділя - вихідний. Буду сподіватись що завтра з'являється більше вакансій, як не як понеділок!

 Відправила в три місця своє резюме і все... Залишається лише чекати.

Тоді я і ще не підозрювала, що робота сама мене знайде...

***

Захар

- Слухаю

- Звітую бос, вона йому так і не подзвонила. Олександр злиться, та сказав що завтра сам до неї поїде.

- А це вже цікаво... щось нове про неї дізнався?

-Так, бос. Крім тієї інформації що у вас уже є, вдалося дізнатися, що ця дівчина зараз в пошуках роботи, розмістила своє резюме на декількох сайтах. Всі дані по її подрузі я вже скинув вам на емейл.

- Хвилину зачекай, я перегляну.

Я слухав тишу в телефоні чекаючи подальших вказівок..

- Ти вже повідомив Олександру про те, що вона в пошуках роботи?

- Ні бос, ви ж сказали в першу чергу вам..

- Добре, і не повідомляй. Я вже знаю як мені її використати.. На сьогодні все.

Бос відключається а я тупо дивлюсь на телефон...  Я поки що не розумію, що він задумав, та вже знаю точно, що довго чекати не доведеться.

- Ох і не подобається мені це...