Розділ 4.1

Олександр

Зранку прокидаюся в чужій квартирі. Сука..

Швидко вскакую в штани, лаюсь бо не бачу де сорочка. Дістаю з кишені телефон, і швидко набираю Захара

- Забери мене, в тебе десять хвилин, геолокацію скинув.

- Зараз буду бос.

Дав же собі слово, не залишатись ні з ким до ранку... Блять.

Згадую ніч бурхливого сексу, з гострою на язик красунею - не дивно що мене просто вирубило.

 Стараюсь тихо злиняти, але з кухні доносяться такі аромати, що... повертаю в ту сторону і застигаю на порозі. 

Дівчина з довгим білявим волоссям, в коротких чорних шортах, і білій вільній майці,  пританцьовуючи під веселу мелодію яка лунає з телефона, смажить оладки. Зависаю від цієї картини... Роздається писк духовки, і ця мала спокусниця нагинається щоб відкрити її...

Кухнею розноситься аромат запеченого м'яса, а я не знаю від чого в мене течуть слинки - від аромату м'яса, чи від її пружної дупки, яку вона зараз виставила.

А чому я маю відмовлятися від першого чи другого? Посміхаюсь сам до себе і тихо підхожу до малої, вона якраз поставила на стіл деко. Різко обіймаю її,  притягуючи до себе.

- Навіть не знаю, спочатку снідати, чи ще раз трахнути тебе - притискаю її до себе ще сильніше, даючи відчути свій стояк, дівка - хоч вбий не пам'ятаю як її звати, здригається.

- Живо відпусти мене - виривається - Що ти тут робиш? - її очі метають блискавки, чим ще більше мене заводить, посміхаюсь і спокусливо говорю

- Так, ми ж з тобою тут всю ніч..

- Це я знаю - перебиває мене - Мене цікавить чого ти ще досі тут? - не зрозумів, це що новий вид підкатів, типу "як зацікавити хлопця"

- А... в якому сенсі, а це все тоді для кого? Не грайся зі мною мала! - стриманим характером я ніколи не вирізнявся, от і зараз відчуваю що починаю закипати..

- Слухай - говорить вже спокійніше - як там тебе, Льоня?

- Саня

- Точно, так от Саня, до мене зараз гості прийдуть, тому давай ти швиденько зберешся і звалиш, окей?

Від такої наглості, не знаю що сказати! Ну зрозуміло, що я і сам хотів злиняти хвилину тому, але те що мене прямо таки випихають - чомусь образило...

- А якщо я не хочу?

Ця мала спокусниця ніжно посміхається, підходить ближче, кладе руки мені на груди і облизує свої соковиті губки:

- А якщо не хочеш, то доведеться тобі зараз пройти допит, і розказати всі свої гріхи і секрети!

- Це ще що за прикол? -я очікував чого завгодно, але точно не такого!

- Нічого не прикол - продовжує ця дівуля - зараз просто прийде мій брат...

- І що? Він що в тебе священик? - кому ще можна гріхи розказувати?

- Ні, що ти любий, він в мене просто в СБУ працює, і поки не витрясе з тебе щиро-сердечне зізнання, з квартири не випустить... Тож, раджу звалити по швидкому, і не псувати мені сніданок!

В цей момент в неї дзвонить телефон, на екрані висвітлюється фото чоловіка, в військовій формі "братик Діма" - значить не збрехала...чорт.

- Алло братику... так,звісно жду! - вона продовжує далі говорити, взагалі більше не звертаючи на мене уваги, накриває на стіл, а я розчаровано йду взуватися. Зараз би з радістю провів час з цією красунею, та якось зовсім немає бажання опинитись на такому допиті...

Чорт, я ж так і не дізнався як вона отримала запрошення мого батька!.. От же ж..

Виходжу на вулицю, біля під'їзду вже стоїть Захар, 

- Куди їдемо бос?

Чомусь настрою геть немає, додому не хочу, все одно вже не засну.. Чомусь навіть не уявляв, що її відмова і не бажання мене бачити - може так зачепити... 

Зазвичай дівчата на все згодні, аби я побув з ними довше, а ця просто з дому вигнала! Оце бл..дь ранок!

- В спортзал до Руслана - сідаю в машину, а всі думки крутяться навколо цієї дівчини... Оце зачепила! Мдаа...

Та невже я можу все так залишити? 

Ее.. ні мала, останнє слово має бути за мною!

Але що краще зробити?

 Точно! Руслан в нас спец по дівчатах, от і мені щось підкаже. Я нарешті задоволено посміхнувся - вдвох ми точно щось вигадаємо!

Та краще б я до нього не їхав.... .

***

Дякую вам мої любі за підтримку!

Подаруйте книзі зірочку! Додавайте в бібліотеку, підписуйтесь на автора і як завжди чекаю вас в коментарях!

Ваша Таня!❤️