Глава 1

 Кажуть, що перше кохання забути неможливо…

Яким би воно не було, гірким чи солодким, його слід у твоїй душі залишається навіки. Навіть сховавши його у тріщинці свого заштопаного серця, ти все одно іноді згадуватимеш про найяскравіші моменти. Або про найважчі, залежно від настрою твоєї душі. Я заборонила собі думати про Раяна, і майже через чотири роки серце вже не падає у чорну прірву, щоразу розбиваючись там на шматки при будь-якій згадці про нього. Тому що іноді мої друзі або колишні одногрупники, навіть мама з хрещеною та й згадають, щось скажуть побіжно, запитають. Про Раяна вперто не говоримо лише ми з Джорджем. Старший Кінг також встановив собі табу.

Але тепер Раян почав мені снитися. І це дико злить, бо уві сні я не владна над цими спогадами! Уві сні моє кохання все ще тихенько схлипує у тумані підсвідомості. Після таких снів доводиться випивати не одну, а дві чашки кави і довго дивитися у вікно, поки марення минулого не розвіється. Мені не важливо, що з ним і де він зараз. Краєм вуха чула, що одружився, а справа, якою зайнявся, досить успішно процвітає. Чи бажаю я йому щастя у глибині своєї душі? Це питання не хочу собі ставити.

У мене тепер своє життя, свої турботи. Зрештою, у мене намічаються нові стосунки! Декілька років я взагалі про хлопців не думала, бігала від них, як від вогню, боячись обпектися. Відмахувалася від компліментів, нікому не вірила і вперто тримала дистанцію, намагаючись, щоб у мене на лобі було написано: «Для кохання тут більше немає місця, а пригоди на одну ніч мені не цікаві».

У своє рідне місто я тепер їжджу лише двічі на рік – на Різдво та на день народження мами, восьмого липня. Тобто взимку та влітку. Раян після їхнього весілля там жодного разу не з'являвся. Джордж мене запевнив, що вже й не з'явиться, тому я вирушаю до Орландо без побоювання. Минулого разу навіть пройшлася повз котедж хрещеної, в якому ми намагалися зображати з себе закохану пару. Будинок продали того ж року, коли розбилося моє серце… Напевно, там, на ґанку, ще досі валяються його уламки…

- Привіт, мамо. Я вчора не змогла до тебе додзвонитися. Все добре?

- Привіт, Саві, - схлипнула мама, і в мене по шкірі рвонули мурашки, а в хребет вже встромилося погане передчуття. – Я не брала слухавку, бо була у лікарні. Джорджеві раптом стало погано. Він знепритомнів просто в машині. Добре, що він учора їздив у справах зі своїм водієм. Лікарі кажуть, проблеми із серцем. Я так боюся, Саві, - і мама починає плакати ридма. Тут же згадую, як вона плакала, коли нам повідомили, що мій батько не має шансів на одужання. Три роки ми боролися із раком, але він все одно переміг. І вдруге біль втрати коханого чоловіка моя мати може не винести. Вона справді любить Джорджа. Любить, захлинаючись коханням, я б навіть так сказала. А він божеволіє від неї. І я щоразу розчулююся, дивлячись на них, й щиро радію, що в них вийшло створити диво.

- Хочеш, я приїду? - вирвалося у мене, хоча зараз травень і я зовсім не планувала летіти в Орландо. Але, якщо мамі моя підтримка допоможе перенести ці хвилювання, то готова зірватися.

- Було б чудово, - шморгає вона носом. - Я дуже за тобою скучила, і твоя присутність не дасть мені впасти духом.

- Духом не можна падати в жодному разі. Давай віритимемо, що це просто невеликий збій сильного серця твого улюбленого деспота. Джордж - міцний чоловік, і скоро обов'язково одужає. Ти оточиш його ще більшою турботою, і він більше навіть не гикне. А я беру квиток та лечу до тебе. Чекай, завтра буду у вас.

- Дякую, моє сонечко. У тебе дуже добре виходить зігрівати надією.

На роботі проблем не виникло. Мій бос – кльова тітка. Так її прозвав Нейтон. Анжела - власниця будівельної компанії, яка займається ремонтами. У душі - художник і творець. Всі клієнти пищать від задоволення після виконаних робіт, тому що ця жінка дуже грамотно підібрала персонал, зарядивши нас своєю ідеєю. Щоправда, мені після коледжу довелося закінчити ще й курси «дизайн інтер'єру», але я дуже люблю свою роботу. Особисто стіни, звісно, не фарбую - працюю з клієнтами, точніше, знаходжу їх. Я пообіцяла Анжелі, що працюватиму віддалено, тому що не знаю, коли Джорджу стане легше, і вона, увійшовши в моє становище, тому що це великої душі людина, відпустила, взявши присягу постійно бути на зв'язку.

Складніше буде з Нейтоном. У нього дуже щільний графік, тому зі мною не зможе поїхати. Адже після нашого третього побачення, на якому я нарешті дозріла для поцілунків, ми вирішили перейти до наступної фази, тому що, як сказав Нейт: «Я вже не хлопчик, і грати в незайманих мені не цікаво».

Не те щоб була в нього закохана по вуха, до кохання я тепер ставлюся дуже обережно - не впускаю його. Через тріщини у моєму серці коханню тепер не затишно на протягах. Просто з Нейтоном добре та спокійно. Йому тридцять п'ять, і він дуже впевнено стоїть на ногах, знає чого хоче і чого вартий, не розкидається словами та порожніми обіцянками. Він - професіонал своєї справи, той чоловік, на якого можна спертися та плисти за течією. Само собою, я не збираюся чіплятися за нього, аби плисти за течією, це не мій девіз, але я зачарована його розумом, мужністю та почуттям гумору. Хрещена ледь не знепритомніла від щастя, почувши новину, що її улюблені діти зібралися зустрічатися.

- Нейте, я відволічу тебе на хвилиночку? - набрала його номер. Коли минулого місяця ми вирішили піти на перше побачення, він нарешті перестав називати мене малявкою. Тепер, коли ми наодинці, кличе мене цукеркою чи бусинкою. А якщо не самі – мила. І це насправді дуже мило.

- Так, мила, слухаю тебе дуже уважно, - відгукується Нейт, значить, поруч колеги.