Владислав
— Ми не отримали контракт.
Я продовжив переглядати документи.
— Причина?
— Інвестори обрали іншу будівельну компанію.
Тепер я підняв голову.
Богдан стояв навпроти мого столу. За дванадцять років роботи він мав би навчитися не приходити до мене з подібними новинами без готових пояснень.
— Яку саме?
— Компанію «Koval Group».
Назва була мені незнайома.
— І хто це такі?
— Працюють переважно на європейському ринку. В Україні раніше великих проєктів не реалізовували.
Я повільно відклав ручку.
— Тобто чотири місяці роботи моєї команди пішли коту під хвіст, бо якась іноземна компанія вирішила спробувати свої сили в Києві?
— Їхня пропозиція виявилася вигіднішою.
Я подивився на Богдана.
— Мене не цікавить формулювання з офіційного листа. Я хочу знати, де ми прорахувалися.
— За попередньою інформацією, вони запропонували коротші терміни реалізації та меншу частку прибутку для компанії-виконавця.
— І ми не могли запропонувати кращі умови?
— Владиславе, ми й так працювали майже на межі рентабельності.
— Тоді поясни, чому конкурент зміг запропонувати більше.
Богдан мовчав.
Я відкинувся на спинку крісла.
Ненавиджу виправдання.
За сімнадцять років у бізнесі я засвоїв одну просту річ: нікого не цікавить, скільки зусиль ти витратив. Значення має лише результат.
А результату сьогодні не було.
— Хто вів переговори з інвесторами?
— Переважно я. На останньому етапі підключався фінансовий відділ.
— Отже, відповідати будеш ти.
Богдан помітно напружився.
— Владиславе, ми не могли передбачити появу нового учасника.
— Саме за це я й плачу тобі гроші, Богдане. Щоб ти передбачав те, чого не передбачають інші.
Я підвівся й підійшов до вікна.
Тридцятий поверх. Панорама Києва. Будівлі, серед яких було чимало зведених моєю компанією.
За кожне моє рішення відповідала компанія. Це був не той день, коли я збирався миритися з недбалістю.
І не збирався дозволяти підлеглим розслаблятися тільки тому, що останні кілька років ми працювали успішно.
— Мені потрібен повний аналіз їхньої пропозиції, — промовив я. — Хочу знати, за рахунок чого вони перемогли. Партнери, фінансування, досвід команди. Усе.
— Зрозумів.
— І підготуй пояснення для інвесторів, із якими ми планували наступні проєкти. Не хочу, щоб вони дізнавалися про нашу поразку з чужих розмов.
Богдан кивнув.
— Буде зроблено.
— На цьому все.
Він уже повернувся до дверей, коли я додав:
— І Богдане.
— Так?
— Ще одна така помилка, і наступну презентацію ти готуватимеш уже для іншого роботодавця.
Обличчя чоловіка скам'яніло.
— Я зрозумів.
— Сподіваюся.
Двері зачинилися.
Я повернувся до столу.
Контракт був справді великий. Але втратити гроші — не найстрашніше, що може трапитися в бізнесі.
Набагато гірше втратити репутацію людини, яка завжди отримує бажане.
А я надто довго її створював.