8

Наступного дня ми почали готуватись до зустрічі з нашим тимчасовим гостем. Я вимивала кожен куточок нашого будинку. Марина тим часом підготовлювала кімнату, в якій ми приймали гостей. Вона була найбільшою і найсвітлішою у нашому будинку. Ми завжди намагалися, щоб усім, хто приїжджав до нас, було тепло та затишно.

Закінчивши з прибиранням, ми взялися за приготування святкового обіду. Марина завжди дуже смачно готувала, але цього разу вона перевершила всі очікування. Стіл ми накрили просто розкішний. Слід зазначити, що Олена у всіх приготуваннях участі не брала. Роздавши нам вказівки, вона втекла до салону наводити красу. Адже вона мала показати себе перед потенційним нареченим у всій красі.

- Та наша зірка зовсім знахабніла, завантажила нас як Попелюшок роботою і помчала. Ти знаєш, мені все більше здається, що ми з тобою робимо величезну помилку, коли йдемо в неї на повідцю. Не потрібно було погоджуватись на цю авантюру, — задумливо глянувши на накритий стіл, сказала тітка.

- Що зроблено те зроблено. Сподіватимемося, що нічого поганого не станеться. А раптом це доля. Може Олена одумається і буде щаслива, - невпевнено промовила у відповідь.

- Хотілося б вірити. Ну, гаразд, підемо перевдягатися, а то ми точно як Попелюшки. Потрібно хоч трохи привести себе до ладу.

Я прийняла душ і піднялася до себе. Настрою не було зовсім. Якщо чесно, то я спочатку взагалі не хотіла бути присутньою на цьому обіді. Але Марина сказала, що це буде неповага до нашого гостя. Подумавши, я погодилася з нею. І до того ж мені все одно доведеться зустрічатися з чоловіком, тому що жити ми будемо в одному будинку. 

Переглянувши весь свій гардероб, я обрала свою улюблену сукню. Мені подарувала її Марина на вісімнадцять років. Вона була невимушена, але добре підкреслювала мою фігуру. Марина казала, що я в ній схожа на маленьку принцесу. А сестра, навпаки, сміялася та називала мене черницею, коли я її вдягала. Вона вважала, що дівчата повинні виставляти всі свої принади на показ. Що, до речі, вона сама завжди й робила. У неї все вбрання було відкрите до непристойності, але сестру це ніколи не бентежило.

Я одягла сукню і зібрала своє довге волосся у хвіст. Але потім подивилась у дзеркало і вирішила розпустити його. Не хочу хвалитися, але волосся було моєю гордістю. Я з дитинства ніколи не стригла його, лише рівняла кінчики. Воно було світло-русявого відтінку і лягало злегка кучерявими локонами на плечі. Усі довкола вважали, що я підкручую його. Але волосся так струмилося від природи. І то була моя фішка. До речі, сестра заздрила мені, і намагалася всіх переконати, що я відвідую постійно салон і там мені роблять таку зачіску.
І ось сьогодні я вирішила хоча б так помститися сестрі та розпустила свою копицю волосся. Мені чомусь дуже хотілося, щоб його оцінив Олексій. Останнім часом я часто згадувала про нього. Це відбувалося якось мимоволі. У пам'яті виринав його погляд, його голос...

- Так, потрібно взяти себе в руки, бо це все погано закінчиться, - сказала я своєму зображенню в дзеркалі та показала язика.

Зібравши всю свою мужність, я спустилася до їдальні. Марина вже була внизу і розмовляла телефоном. Я зрозуміла, що вона спілкується з Оленою. За кілька хвилин тітка обернулася до мене.

- Іринко, яка ж ти в мене красуня, - захоплено глянувши на мене, сказала Марина. - Куди чоловіки дивляться не розумію.

- Ой, Марино, перестань, я сама звичайна. Ось Олена у нас справді красуня. Та й ти у нас просто королева. Час тебе теж заміж віддавати. Олена обіцяла тобі багатого нареченого, ось хай і знаходить. Але знай, що я особисто проводитиму кастинг. І віддам тебе тільки найгіднішому, – серйозно резюмувала я.

Марина розсміялася і міцно обійняла мене.

- Ні, заміж я якщо і вийду, то тільки після тебе. Віддам тебе у надійні та люблячі руки, а потім і сама подумаю про майбутнє.

- А що там наша королева сказала? Скоро вони будуть? - Запитала я.

- Та хвилин за десять приїдуть. Це вона дзвонила уточнити, чи все у нас готове.

За кілька хвилин ми почули шум машини, що під'їжджала. Ми вийшли на подвір'я зустрічати гостя. Першою увійшла Олена. Виглядала вона просто чудово. У салоні попрацювали на славу. У ній все було ідеально: макіяж, зачіска. Але найбільше мене здивувало її вбрання. Всі частини тіла, які вона раніше виставляла на загальний огляд, сьогодні були цнотливо прикриті вишуканим костюмом. Але він водночас наголошував на витонченій фігурі сестри.
За нею увійшов Олексій. Я тільки подивилася на чоловіка й у мене на кілька секунд зупинилося серце. А потім воно забилося в шаленому ритмі. Я намагалася хоч якось заспокоїтись, але в мене не виходило. Якоїсь миті мені здалося, що я знепритомнію, і мимоволі вхопилася за руку Марини. Вона озирнулася й глянула на мене. Побачивши, в якому стані я перебуваю, тітка притиснула мене до себе.

- А цього я й боялася, дитино. Іринко, дівчинко моя, візьми себе в руки. Так, Олексій, звісно, дуже гарний чоловік, але це не привід втрачати свідомість. Заспокойся, прошу тебе, - тихо прошепотіла Марина на вухо і злегка стиснула мені руку.

Не знаю, що більше на мене подіяло, її слова чи стиснення руки, але мені стало легше. Я вдихнула на повні груди повітря і якось відразу заспокоїлася. І зробила це дуже вчасно, бо сестра з гостем уже підійшли до входу в будинок.

Чоловік виглядав на всі сто. Був одягнений у вишуканий і, мабуть, дуже дорогий костюм, який просто ідеально сидів на його бездоганній фігурі. Обличчя, правда, було ще бліде, але це нітрохи не псувало його. Волосся в Олексія було темно-русявого кольору і злегка вилося. Я дивилася на чоловіка і ніби бачила його вперше. Адже ні під час його порятунку, ні у лікарні я так і не розглянула його нормально. Але тепер, розглядаючи його, я зрозуміла, чому так бурхливо відреагувала на нього. Він справді був просто красень, в образі якого все було ідеально.

***
Друзі, вам подобається історія?) Буду дуже вдячна, якщо ви трохи підтримаєте мене. Для мене дуже важливою є ваша віддача. Позначка "Мені подобається", додавання до бібліотеки. І найголовніше... шалено хочу прочитати ваші коментарі. Дуже хвилююся, щоб вам все сподобалося)