Глава 11 Без права на тебе

Янь Лі краєм ока помітила, як щелепа Чен Юя ледь помітно напружилася. Вона повільно відпила ковток кави, намагаючись зберегти максимально безтурботний вигляд, хоча всередині все тремтіло від власної зухвалості.
— Чому б і ні? — промовила вона, ніби роздумуючи вголос. — Мін справді симпатичний, вихований і великий професіонал. Ми добре ладнаємо на знімальному майданчику. Можливо, мені справді варто трохи розвіятися сьогодні ввечері.

Вона заблокувала телефон і поклала його екраном донизу, нарешті піднявши очі на Чен Юя.
Атмосфера в кухні миттєво змінилася. Повітря ніби стало густішим. Чен Юй повільно випрямився, відірвавши руки від столу. Його погляд, який ще хвилину тому був теплим, тепер нагадував розпечену сталь. Він не відвів очей, навпаки — зробив крок до неї, скорочуючи дистанцію до мінімуму.
— Розвіятися? — повторив він низьким, майже небезпечним голосом. — Отже, тобі достатньо «симпатичного професіонала», щоб забути про те, що ти говорила мені вчора вночі, засинаючи в моїх обіймах?
Янь Лі відчула, як її впевненість починає танути під цим поглядом.
— Я... я була п'яна, Чен Юй. А Мін — це реальне життя, це нормальні стосунки...

— Нормальні стосунки? — Чен Юй перебив її, іронічно примружившись. Він нахилився до її обличчя так близько, що вона відчула його дихання на своїх губах. — Ти справді думаєш, що після того, як я шість років випалював собі шлях назад до тебе, я просто дозволю якомусь актору вкрасти твій вечір?
Він простягнув руку і знову взяв її телефон зі столу.
— Якщо ти хочеш розвіятися — ми розвіємося. Але не з ним.
Янь Лі затамувала подих.
— І що ти збираєшся зробити? — зухвало запитала вона.
Чен Юй розвернув екран телефону до неї.

— Ти зараз напишеш йому, що в тебе плани, які неможливо скасувати. Або... — він зробив паузу, і в його очах промайнув хижий вогник, — або я сам поясню йому, чому він більше не повинен тобі писати. Повір, як власник Huang International, я можу бути дуже переконливим у ділових переговорах.

Янь Лі зрозуміла: її план спрацював навіть занадто добре. Ревнощі Чен Юя були не просто легкою емоцією — це була стихія, з якою їй тепер доведеться рахуватися.
— Ти нестерпний, — прошепотіла вона, відчуваючи, як по тілу пробігли іскри від його близькості.
— Я такий, яким мене зробило життя без тебе, — відповів він, не відступаючи ні на дюйм. — То що ти відповиш Міну, Лі-Лі?