З цими хлопчиками стільки клопоту!

До Нового року залишалося кілька годин. Привітати швиденько батьків - заскочити буквально на хвилинку, так, для порядку - і вперед, до нового щастя, нових знайомств, нових пригод і нового життя!

Георгій змалку був скривджений на своїх батьків.

Мало того, що дуже щільна статура заважала йому займатися в модних спортивних секціях, а мама з татом «пальцем не поворухнули» для того, щоб дитина придбала м'язистість, вони ще й ім'я йому дали таке, яке римувалося Жора-обжора, що відразу ж міцно відклалося в недалеких умах однокласників і приятелів, хоча, треба було визнати, що в той момент, коли батьки давали йому ім'я, вони ще не знали, чи буде він струнким чи вгодованим.

Ситуацію злегка змінила вчителька з англійської мови, яка ще у восьмому класі побачила в ньому не хлопчика, але юнака, і стала називати Джордж, як того вимагав створений нею ігровий метод навчання мови, де Юлька ставала Джулією, Оленка -  Хелен, Женька - Юджином, Михайло - Майклом, а Жора, відповідно - Джорджем. Вони всім класом так захопилися цими іграми-заняттями, що навіть трохи гордо поглядали на тих, чиї імена залишалися колишніми - Лариса, Ольга, Сергій, Тетяна. Але найбільше пишався своїм ім'ям, звичайно, Георгій, змушуючи батьків навіть удома називати його Джорджем. Тато прийняв правила гри легко, а матуся, говорила банальні фрази про те, що «не ім'я прикрашає людину…»

Потім, вже, мабуть, у десятому класі, він різко вирвався вперед по навчанню, причому цей стрибок був настільки стрімким, що якийсь час вчителі за інерцією ставили йому тверді четвірки, не вірячи в те, що ці успіхи матимуть продовження. Але він впевнено і наполегливо продовжував доводити, що він найкращий з математики, найкращий з фізики, майже найкращий з біології, хімії, географії, що він не Жора-ненажера, а Георгій, не товстий незграбний підліток, а великий і впевнений у собі чоловік.

Різні дрібниці, які в ті часи здавались йому важливими, наприклад окуляри в тонкій сталевій оправі, чоловічий піджак спортивного крою (мама вже давно не могла купити на нього формений шкільний костюм у дитячому відділі), дипломат замість рюкзака («якось безглуздо ти виглядаєш» з дитячим ранцем» - говорив батько) - надавали йому значущості у власних очах, а, за законами підліткового стада - якщо ти добре вчишся, якщо ти впевнений у собі, якщо ти добре одягнений і якщо ти не «остання наволоч» значить, ти вже - член команди.

Наступним ударом по юнацькому самолюбству була ситуація, коли його кохана дівчина Наташа віддала перевагу його другу Олексію - нікчемному трієчнику, безтурботному гуляці. Закоханість Георгія була легкою, але для батьків він довго продовжував зображати страждаючого лицаря.

З роками дитяча пухлість стала поважною всіма «дорідністю», вміння або невміння підтягуватися на перекладині перестало бути критерієм поваги оточуючих, і у двадцять чотири роки Георгій став досить процвітаючим місцевим директором невеликого представництва норвежської компанії. Неквапливість і спокій, виховані дитячими роками, як компенсація відсутності фізичних вправ, набули більш природного забарвлення та органічно вписалися в імідж бізнесмена, що твердо стояв на ногах.

Георгій вважав, що в житті він досяг усього сам.

Ставлення до батьків набувало все більш іронічних відтінків. Благополучний і дбайливий, він все частіше ловив себе на думці, що батьки теж можуть помилятися, що, бажаючи йому всього найкращого, вони готові, як і раніше, захищати його від усіляких неприємностей, але їхні поради стають все марнішими, а від цього всі більш дратівливими.

Він із задоволенням згадував, як точилася боротьба за дозвіл приходити додому дедалі пізніше. Потім він висунув вимогу спокійно ставитися до того, що він може переночувати «в друга». Потім він відвойовував право жити окремо - спочатку на орендованій квартирі, потім - у власній квартирці на самій околиці міста. Потім довго доводив мамі, що привозити йому борщ у каструльці - щонайменше безглуздо, тим більше безглуздо готувати йому на три дні їжу, для чого вона мала проїхати через все місто.

«Мамо, зрозумій, ви вже не можете мені допомогти нічим і нічого порадити. Ви вже досить відстали від життя…» - казав він батькам у відповідь на їх тепер уже рідкісні спроби втрутитися у його життя.

Батьки дивилися на нього з повагою, зрідка, «по-старому» нарікаючи на небажання одружуватися, але завжди з почуттям благоговіння та захоплення. Вони чекали на його візити та готувалися до них. Тому він намагався приїжджати нечасто, але надовго, щоб не доводилося дивитися на годинник і тікати в середині вечора. Особливою радістю для матері були випадки, коли він погоджувався переночувати у батьків, та й ті стали рідшими після того, як він купив машину і перестав залежати від транспорту.

31 грудня Георгій заїхав до батьків, привіз подарунки, продукти, які вони не дозволяли собі купувати, постарався залишити їм частину свого гарного настрою і, переконавшись, що все в них йде по-старому, без змін у гірший бік, збирався йти.

- Може, все-таки зайдеш? - несміливо запитала мати.

- Мамо, ну це вже смішно,- відмахнувся Георгій,- я хоч один вечір на рік можу провести так, як я вважаю за потрібне?

- Звичайно, звичайно, - запричитала вона, - тільки це все-таки Новий рік! Сімейне свято. Пам'ятаєш, як раніше...

- Пам'ятаю, - перебив Георгій, - але "зараз" - це не "раніше". Хороводів уже не буде.

- Просто синочку, ти нас розбавив - на Новий рік ти завжди був із нами. Це перший раз. Ти хоч подзвони вночі. Де ти будеш? З ким?

- Зателефоную, - сказав Георгій, стримуючи роздратування, - тоді й доповім - де і з ким. Ну все, ма, на мене чекають.

Вийшовши з під'їзду, він за звичкою обернувся і подивився на вікна батьків. З першого класу не було жодного дня, щоб мама не дивилася на нього у вікно, проводжаючи спочатку до школи, потім до інституту, потім уже у різних справах. Він помахав рукою і сів у свою нову Ауді. Не міг позбутися легкого почуття досади на батьків, які відпускали його з почуттям провини від того, що він, доросла людина, вважав за краще зустрічати Новий рік не з ними біля телевізора, а з жінкою, з якою він збирався зв'язати себе якщо не на все життя, то хоча б на тривалий час.