Розділ 29

ТРИ ДНІ ПО ТОМУ

Томас покликав нас з Арленом на дах закинутої багатоповерхівки. Для чого саме сюди я так і не зрозуміла, але тривожність була сильною. Сьогодні точно щось трапиться, а хвилюватися мені не можна у моєму теперішньому положені..

Я зупинила свого хлопця біля входу на багатоповерхівку. Він глянув на мене.

 - Щось сталося? Ти вся бліда. - запитав мене Арлен.

 - Я не знаю, що хоче Томас. Але знай, що я тебе дуже сильно кохаю і завжди кохатиму. - сказала моєму коханому, а він посміхнувся та поцілував мене.

 - Конвалія моя, я теж кохаю тебе та завжди кохатиму. - відповів він та я трохи посміхнулася.

Коли ми піднялися на дах то помітила Томаса, який чекав нас. Він глянув на нас та посміхнувся.

 - А я вас зачекався. - сказав Томас.

 - Ближче до діла брате і чому ти покликав нас саме сюди? - запитав Арлен.

 - Ти ж тут їй в почуттях вперше зізнався і покинеш її тут. - відповів молодший з братів, я злякано глянула на свого хлопця..

Томас взяв свій телефон та включив нам з Арленом відео. А на ньому я та Томас..ми з ним..

 - Вона зрадила тобі братику, ще три дні тому. - з посмішкою промовив Томас. Я глянула на хлопця, він дивився на мене. Ні я, ні він і слова сказати не могли. 

Я почала підходити до Арлена, а він навпаки відходити від мене. Ледь стримувала свої сльози.

 - Арлене, дозволь підійди. - звернулася до хлопця.

 - Ні, не підходь. - сказав мені хлопець.

 - Арлене, я маю важливу новину для тебе, дозволь підійти. - благала я.

 - Ні. Я ніколи не пробачу тебе, Алісія ніколи! Ти - і є моя вбивця! - крикнув він і кинувся з 9 поверху, Томас побіг до краю і ми лише почули, як тіло Арлена впало на землю. Я впала на коліна і по моїх щоках скотилися сльози, я торкнулася живота.

 - Не встигла. - прошепотіла я. Глянувши на Томаса який стояв плакав біля краю.

 - Це я винен. - сказав тихо хлопець. Я підійшла до нього та заглянула у його очі.

 - Між нами нічого не було. Я підлаштував те відео, а перед цим підсипав тобі у чай снодійне. Я вбивця свого брата. - зізнався Томас, я підняла руку щоб дати йому ляпаса, але не змогла. Мого хлопця це не поверне. 

 - ТИ ВБИВ СВОГО БРАТА, МОГО ХЛОПЦЯ ТА БАТЬКА МОЄЇ ДИТИНИ!! БУДЬ ТИ ПРОКЛЯТИЙ ТОМАСЕ, Я НЕНАВИДЖУ ТЕБЕ!! - кричала я на нього зі сльозами.

 - Алісія, я не хотів щоб він помер. Я закоханий у тебе і просто хотів, щоб ти була зі мною, а не з ним. - говорив Томас.

 - Але я кохаю тільки Арлена і більше нікого! Якби ти не покликав нас сюди, він був би живий. Проклинаю той день коли познайомилася з тобою. - крикнула хлопцю та побігла вниз де був мій Арлен, біля нього було багато людей. Всіх їх відпихнула та рухнула на коліна перед тілом свого коханого. Торкнувшись до його грудей, а вони вже не рухалися коли дихає, я поклала на них голову.

 - Арлене, я не винна. Я б не змогла так вчинити, твій брат обманув тебе. Та залишив твоє ненароджене дитя без тебе.. Вибач мені за все, я найгірша дівчина.. - я знала з його шиї кулон конвалії який значив про наше кохання та одягла собі на шию.

Томас залишив мене без всього, він забрав у мене сенс життя. Забрав можливість у свого брата стати батьком. Як я ненавиджу його..