Розділ 19

Ось він. Стоїть переді мною в трьох кроках. Такий коханий та рідний, але водночас холодний. Арлен глянув на мене та сумно посміхнувся.

 - Вибач Конвалія, я залишаю тебе одну в цьому світі. - сказав хлопець та почав йти в густий туман з кожним його кроком він ставав все більш непомітним. А я мов паралізована стояла на місці і кроку не могла зробити, я задихалася сльозами бо хотіла піти з ним..

Я відкрила очі та побачила поряд знервовану маму. Коли вона побачила, що я прийшла до тями то посміхнулася.  Вона витерла моє лице від справжніх сліз та взяла за руку.

 - Донечко, що ж ти наробила? - сумно запитала вона.

 - Мамо, з ним щось сталося. Я відчуваю це, я потрібна йому там. Повинна бути разом з ним у Іспанії, мам. - сказала я їй та відвернулася до вікна.

 - Він не той, хто потрібний тобі. Облиш його, відпусти та забудь. Оглянься навколо скільки вартих тебе хлопців є. Наприклад Томас, ви знайомі 5 років. Я впевнена, що ти йому не байдужа. - відповіла мама, від її слів мені стало боляче і скотилася одна сльозинка..

 - Ти б змогла кохаючи одного бути з іншим? Цілувати, обіймати, лягати в одне ліжко з одним, а думати про іншого. Змогла б? - різко запитала її та глянула. Вона зітхнувши дала мені відповідь.

 - Не змогла, пробач мені. - сказала моя мама.  Вона відпустила мою руку та пішла кликати лікаря, невдовзі вони зайшли разом. Але лікар попросив мою маму вийти, він підійшов до мене.

 - З поверненням з того світу вас. - почав лікар, а я промовчала.

 - Для чого ви хотіли накласти на себе руки? Нещасливе кохання? Хлопець покинув та пішов до іншої? - поліз лікар до мене зі своїми питаннями.

 - Вам з того що? Ви врятували мене, дякую. Яка була причина для цього вам ніяк не повинна обходити, ви ж навіть не психолог щоб я вам тут душу відкрила. - вимовила відповідь на його питання та відвела погляд. Він продовжив оглядати мене та щось записувати у свої папери. Після завершення він глянув на мене.

 - Медсестра поставить ще одну крапельницю вже завтра вранці. Після закінчення цієї можете відпочивати. - після своїх слів він покинув мою палату, а я голосно видихнула.