Розділ 18

МІСЯЦЬ ПО ТОМУ 

Це був найскладніший місяць у моєму житті. Я не знаходила сил у собі задля того, щоб жити спокійно та не згадувати про Арлена. Впродовж усього місяця я заходила на його акаунти у різних соц.мережах. Але хлопець нічого не публікував, та не з'являвся у мережі впродовж останнього місяця. Його остання активність у телеграмі була 29 червня, це був той день коли він зізнався у всьому на даху. А якщо з ним щось сталося? Він потрапив до якихось бандитів чи в аварію та помер? Може втратив пам'ять і нічого не пам'ятає? Думок було достатньо задля того, щоб погризти себе. 

Томас також мене здивував вчорашнім візитом. Він був сам не свій, наляканий, занепокоєний. І запитав те чого не потрібно було питати.

 - Мій брат.. Він писав тобі хоча б раз за останній місяць? - тривожно запитав хлопець та провів рукою по волоссю, як його брат.

 - Ні, не писав. Та й він в мережі востаннє був місяць тому. Ти щось знаєш про нього? - поцікавилася я у брата хлопця в якого закохана.

 - Арлен.. Він..він не виходить на зв'язок вже місяць. Я цікавився у його друзів з Іспанії про нього, але вони навіть не знають про те, що він повертався. - з важкістю відповів Томас.

Слова Томаса крутилися у моїй голові та я ще більше відчувала тривогу за нього. Я кожну хвилиночку перевіряла, а раптом буде онлайн?.. 

Я тримала у руках телефон з відкритим чатом з Арленом. Хотіла написати, а якщо відповість? 

Я почала набирати текст, то зітру все то знову напишу. Так я довго гралася та з рештою я відправила йому повідомлення:

Алісія: Привіт, Арлене. Ти не виходиш на зв'язок вже місяць, всі хвилюються. Якщо з тобою все добре, дай знати нам благаю. Я чекатиму твоєї відповіді..

Ніякої відповіді. Коли я раніше йому писала, хлопець відразу з'являвся онлайн. Та не цього разу точно..

ТИЖДЕНЬ ПОТОМУ 

Я прокинулася вночі від страшного сну, я бачила Арлена у лікарні. Відчула його слабке тіло, він мов одною ногою був на тому світі.. 

Знала, що це не просто сон. Це точно якийсь знак, я йому зараз потрібна як ніхто інший. Якби ж то мені було відомо, що з ним та де він.

Піднявшись з ліжка я взяла упаковку таблеток у долоню та стакан води у іншу. Я дивилася на таблетки та згадала брюнета, коли він давав їх мені при якомусь болю. Випила всі по одній таблетці. Там мені буде спокійніше.. і відчула ослаблення організму та втрату свідомості..