Розділ 15

Ми мовчки сиділи на даху закинутої будівлі та дивилися на освітлене місто. Навколо нас було багато свічок та пелюсток троянд, шампанське та два келиха наповнені до половини. Якби гарно, романтично та затишно тут не було всеодно я відчувала страх. На душі було не спокійно, хлопець мовчав. Після того як ми тут опинилися він і слова мені не сказав, що мене ну дуже лякало. Він обдумує щось і точно хоче щось сказати, але що? Арлен нервово грався своїм кільцем та дивився в даль. Мене шалено непокоїла ця тиша між нами.

 - Арлене? - обізвалась до хлопця, а він навіть не відреагував на це. Я доторкнулася до його руки і він завмер та глянув на мене і ось.. Я все зрозуміла..

 - Це наша остання зустріч? - запитала хлопця з болем від сліз в очах. Він з жалем дивився на мене та не міг нічого сказати. Арлен видихнув та глянув на нічне місто.

 - Я знаю тебе з 18 років. Я шалено закохався у таку юну тебе, тобі було всього 14 і я розумів, що між нами нічого не може бути. Я поїхав вчитися в Іспанію, там я благополучно забув про тебе і жив не згадуючи про мою Конвалію. - він зробив паузу, а я заворожено його слухала. Я не вірила в те, що чула..

 - Чому я Конвалія? - тихо запитала його та витерла сльози.

 - Я замовив у ювеліра для тебе прикрасу. - він дістав з кишені мій кулон, який я загубила у будинку його батьків.

 - Я перед аеропортом поїхав до твого батька і віддав йому, попросив, щоб він тобі його подарував від свого імені. Саме так він і зробив. Коли я вперше побачив тебе там, біля кінотеатру то не впізнав тебе. Та й кулон не відразу помітив, ляпнув «Eres tan delicada como un lirio de los valles.». Шукав тебе по цій фразі, твій батько розповів мені, що ти загадала цю фразу Всесвіту і той, хто скаже її й буде твоїм судженим. Так, це не зовсім правильно. Але я кохав тебе Конвалія і зараз кохаю. Я знову закохався у тебе, тільки вже у дорослу. Брата вдарив бо за тебе заступився. Всі 5 років я знав, що у мого брата є подружка. Фото він її не показував, ім'я не казав. А коли він привів ту свою подружку в будинок батьків, тобто тебе я втратив дар мови. Я розгледів тебе таку дорослу, жіночну, милу, ніжну та цей список можна ще довго продовжувати і я помітив на твоїй шиї той самий кулон. І я зрозумів, що ти це ти. А коли знайшов його у своїй кімнаті не зміг тобі його віддати, ми тоді рідко бачились, а я хотів відчувати тебе поряд. - хлопець змовчав, він провів руками по обличчю та голосно видихнув.

 - Дозволь мені залишити його собі? Благаю тебе Конвалія, я не знаю чи ще колись повернусь і хочу хоча б так відчувати тебе. - говорив Арлен, я вже не мала сил стримувати сльози. Я безмежно кохала цього хлопця і не зможу витримати розлуку між нами..

 - Залишай, це єдине що я можу дати тобі в Іспанію. - відповіла я та нахлинули сльози. Я не могла їх зупинити, у мене серце рвалося на частини, я закрила обличчя та просто плакала. Тут відчула його руки на собі, він обійняв мене з метою заспокоїти. Ми обоє знали як нам зараз важко та боляче і єдине, що ми могли зробити мовчки тримати один одного у обіймах..

 - Арлене, я кохаю тебе. - крізь сльози тихо прошепотіла йому і чекала його відповіді. А брюнет лише мовчки мене сильніше обійняв..