Розділ 14

МИНУЛО 2 ТИЖНІ 

Ці 2 тижні були чудовими, ми обоє розуміли, що з кожним днем ми все ближче й ближче до розлучення. Він віддавав мені всього себе, як і я. Кожної ночі будучи в його обіймах я стримувала свої сльози і давала їм волю коли залишалася на одинці. Я дихала ним! Закохалася у нього як дурочка, хоча чому як якщо така і є. Арлен сам не свій був, я не впізнала його. Не таким він був коли ми тільки познайомилися, я не знаю які почуття є у нього, але я впевнена, що йому також боляче від його поїздки.

3 дні тому мені зняли гіпс. Я мов знову вчилася ходити, важко було ходити коли ти місяць то сиділа то лежала і не ходила. Хлопець допомогав мені і це було потрібно та важливо, за 3 дні які я можу рухатися він ще нічого не сказав мені за від'їзд. Але ми обоє знали, що з дня на день ця розмова відбудеться і мені це душу рвало, ймовірно не тільки мені. Готова все віддати задля того, щоб брюнет не покидав мене і не їхав. Вперше закохалася по-справжньому і втрачаю назавжди навіть шанса не існує для нас. 

Я сиділа на балконі з ноутбуком та писала сценарій який крутився в голові. Чомусь виникло сильне бажання створити з цього свою книгу. 

Почула як зупинилася автівка і глянула, це був Арлен. Він вийшов з машини і глянувши на балкон він рушив у під'їзд. Я закрила ноут і вийшла з балкона, підійшовши до дверей в квартиру якраз зайшов Арлен. Він мовчки дивився на мене, це він прийшов прощатися? Від цих думок сльози з'явилися на очах, хлопець посміхнувся через біль.

 - Конвалія, нічого не плануй на вечір. Маю сюрприз для тебе.  - нарешті заговорив хлопець і я полегшено видихнула.

 - А, добре. Ми кудись поїдемо чи це вдома буде? - запитала я, задля розуміння як одягнутися ввечері.

 - Це буде поза межами будинку, але вдягнись зручно. Наприклад худі та джинси, плаття точно не потрібно. - відповів брюнет. 

 - Зрозуміла, ти голодний? - запитала я і ми разом пройшли на кухню.

 - Не дуже, дякую. - відповів хлопець.

 - Я приготувала твою улюблену овочеву запіканку, думала ти з'їсиш. - повідомила Арлена, а він посміхнувся.

 - Ти ж знаєш як я обожнюю її, навіть ситий не встою перед нею. Тому я обов'язково її з'їм. - з посмішкою промовив Арлен, я посміхнулася та поклала йому страву. Поставивши на стіл, він пішов помити руки, а я приготувала для нас 2 кави і поставила на столик чекаючи Арлена.

Вже за 2 хвилини він повернувся та подякував почав їсти страву, я лише спостерігала за ним. За його очима, губами, руками. Він ідеальний, але не для мене.

Коли хлопець доїв то швиденько помив посуд, я підійшла до нього. Арлен повернувся до мене та поцілував в чоло.

 - Мушу йти, повинен приготувати твій сюрприз. О сьомій годині заїзду за тобою, до зустрічі Конвалія. - повідомив мене Арлен.

 - До зустрічі. - відповіла я та відчула біль у середині. А якщо це наша остання зустріч? Наш останній вечір? Може це був останній наш поцілунок?..