Розділ 7

Всю дорогу до лікарні ми мовчали, між нами була якась така неприємна тиша. Але Арлен швидко приїхав і віддав мене лікарю на огляд, чесно я хотіла б, щоб він був тут, а не в тому коридорі. 

В кабінет повернувся лікар з моїм знімком та оглянув його.

 - У вас невелика тріщина, треба гіпс накладати. - повідомив мене лікар, я глянула на свою ногу.

 - А можете покликати хлопця, що в коридорі? - запитала я, лікар лише посміхнувся та покликав Арлена. Він підійшов до мене та глянув на ногу.

 - Що лікар сказав? - поцікавився хлопець та торкнувся моєї руки.

 - Невелика тріщина, будуть гіпс накладати. - опустила голову. 

 - Підготую все і тоді ми вам накладемо гіпс, підійду через 10 хвилин. - лікар вийшов і ми залишилися вдвох.

 - Я можу тебе дещо попросити? - я глянула на Арлена, він сів поряд і взяв мою руку у свою.

 - Я виконаю будь яке твоє побажання, Конвалія. - я легко посміхнулася його словам і глянула на наші руки.

 - Ти можеш після лікарні відвезти мене додому? - мені не зручно було питати про це, але він єдиний хто зараз зі мною і єдиний кому я зараз можу довіритися не дивлячись на те, що ми знайомі з ним лише декілька днів. Він приємний хлопець і я відразу відчула його справжню натуру після нашого знайомства, хоча лякав..

 - Звісно відвезу, але ти в квартирі сама проживаєш чи з кимось? - відволік від думок Арлен.

 - Ні, я сама живу. По квартирі якось впораюсь, напевно попрошу приїхати маму. - відповіла хлопцю. Арлен погоджуючись кивнув мені і лікар зайшов з медсестрою.

 - Молодий чоловіче, я попрошу вас покинути кабінет. Після завершення зможете забрати свою дівчину. - звернувся до Арлена лікар.

 - Ми не.. - хотіла заперечити я, але хлопець мене перебив.

 - Так, добре. Але будьте обережні з нею, вона дівчина тендітна. - відповів Арлен та посміхнувшись глянув на моє незадоволене обличчя і залишив мене з лікарем та медсестрою.

 Вже за годину закінчили з моїм гіпсом, мені допомогли сісти на стільчик. Медсестра покликала Арлена, коли хлопець зайшов глянув на мою ногу.

 - Будьте поряд ближчий місяць з дівчиною, їй буде важко самій справлятися з ногою у гіпсі. - сказав лікар Арлену, я глянула на хлопця і легко посміхнулася.

 - Добре, ми вас зрозуміли. - відповів Арлен.

 - Через 2 тижні чекаю вас. - повідомив лікар, Арлен підійшов та взяв мене на руки й підійшов до дверей. Медсестра відкрила для нас двері та ми попрощавшись вийшли з кабінету та пішли коридором на вихід.

 - Вибач Конвалія, але лікар сказав місяць бути поруч. На 2 тижні повинен затриматися заради тебе. - сказав хлопець на моє вухо, я глянула на нього.

 - А ти куди їхати хотів? - запитала я і відчула холод в тілі.

 - Планував повертатися в Іспанію. - відповів він, я промовчала та поклала голову на його плече. 

ВДОМА

Арлен посадив мене на диван і сів поряд. Я глянула на нього.

 - Вибач, не встані запропонувати тобі чай. - мені було соромно перед ним, що я нічого не можу без його допомоги.

 - Гей, ти чого? Все добре, мені не потрібний твій чай. Ти в такому стані через мого брата, я зобов'язаний бути тут з тобою. - підбадьорював мене Арлен, я посміхнулася і лягла на його плече.

 - Eres tan raro.(ти такий дивний ) - сказала я та почула його тихий сміх.

 - Me gusta ser así, lirio de los valles.(Мені подобається бути таким, Конвалія) - я посміхнулася, а він мене обійняв.