Розділ 6

АРЛЕН

Коли Алісія вибігла я глянув на Томаса, який же він був задоволений коли дівчина покинула кімнату. 

 - Я не дозволю тобі забрати у мене її. - єхидно попередив брат. Я усміхнувся з нього.

 - Я не ти Томасе, якщо вона захоче то сама обере мене. Але ти сам щойно показав себе. - відповів я та вийшов з кімнати. Вирішив шукати Алісію, але куди вона могла піти я не розумів.. Я оглянув все навколо будинку з надією знайти її, але все без утішно. Я пішов за будинок де ми були разом з Алісією минулої ночі. Зайшовши в середину будівлі я сів на підлогу і глянув на сонце, яке виглядало з-поза дерев.

       Мене шалено дратував мій брат, що за відношення до дівчини? Алісія ж така тендітна й ніжна, вона заслуговує справжнього щастя та не мати проблем. Скільки ж років я знаю її, вона завжди була такою.. мила, ніжна, сором'язлива, приємна, тиха і завжди тягла до себе. А кулон який вона загубила це мій подарунок їй, я віддав його батьку Алісії і попросив, щоб віддав його як від себе і після цього я поїхав в Іспанію. З 18 років до 23 я був там, геть забув про це мале дівчисько, але коли я побачив її у будинку батьків з Томасом, я очам своїм не вірив. Вона такою дорослою стала, від маленької дівчинки нічого не залишилося крім кулону на її шийці. Але тоді я був занадто дорослим для неї, їй було лише 14 коли я поїхав. Тож навіть не бачив сенсу знайомитися з нею, але вона завжди була у моєму серці і залишилася там через рока. Я знав як Томас поводиться з дівчатами, тому Алісію я хотів вберегти від нього і будь яким способом зроблю це.

З думок мене вивів жіночий голос, я підхопився і почав йти на крик.

 - Гей! Хто тут? Я допоможу! - крикнув у відповідь і почув голос неподалік від себе, пішов на нього і ледь не впав у яму. 

 - Арлен! - крикнула з ями дівчина, я глянув у низ та отетерів побачивши там Алісію. Я пригнув у яму й наблизився до неї.

 - Як ти тут опинилася? - запитав дівчину і побачив на її обличчі сльози, я обережно їх зітер.

 - Мене розізлив Томас і я пішла сюди, замість того, щоб йти додому. Але я впала у яму і не дійшла до місця якого так хотіла, ногу сильно підвернула і сиділа тут поки ти не прийшов. Допоможеш? - дивилася на мене дівчисько, яке я так давно знав і посміхнувся. 

 - Звісно допоможу. - я взяв її на руки та підсадив, вона сіла на землю та торкнулася до ноги. Я виліз з ями та сів поряд, торкнувшись до її ноги я глянув на неї.

 - Я можу глянути? - запитав  і отримав її згоду. Я трохи підняв штани та оглянув її ніжку, вона сильно опухла та з'явився синець.

 - Тобі потрібно у лікарню, може тут тріщина у тебе. - оголосив свій вердикт.

 - Арлене ні, я хочу тобі дещо тут показати. Дай мені 10 хвилин, добре? - молила вона, я дивився в її очі і не міг відірватися від них. Темно карі оченята, які такі знайомі і такі ж чужі заворожували. Її чорне волосся зібране у високого хвоста, а у ньому був листик. Я схилився до неї, кинув короткий погляд на її вуста й на той листик. Я забрав його з волосся дівчини, і зрозумів, що повинен відповісти на її питання.

 - Давай спочатку в лікарню поїдемо, а потім ми повернемося сюди, добре? - запропонував я і вона неохоче кивнула головою. Я піднявся та взяв її на руки, пішов до будинку. Коли я вже підійшов до двору вийшов мій брат і лише мовчки спостерігав за нами, я посадив дівчину у машину. Коли сів сам ми відразу рушили в напрямку лікарні.