Розділ 5

Опинившись в квартирі, я спиною торкнулася до дверей та тільки зараз зрозуміла, що зробила. Я відправила повідомлення Кларі, щоб та негайно приїхала. Підійшовши до вікна я побачила внизу авто Арлена, я торкнулася до своїх губ і хлопець вийшов та оглядаючи вікна зупинив погляд на мені. Я відкрила вікно.

 - Чому ти не їдеш додому? - крикнула до нього. Він помахав мені рукою, повернувся в машину й рушив додому. І в цю ж секунду до мене в квартиру залітає подруга, як завжди я не закрила двері.

 - Що сталося? - питає вона пробуючи відновити дихання.

 - Той хлопець, що моя доля старший брат Томаса. Він забрав цієї ночі мій перший поцілунок і він щойно поїхав звідси.

 - Щоо? - викрикнула вона, ми пішли на кухню та за чашкою кави я все їй розказала.

Сказати, що Клара була в шоці це нічого не сказати. Найбільше її дивував Арлен, своєю поведінкою, діями та словами. Але коли я їй розповіла, що він поїхав буквально за хвилинку до її приходу вона засмутилася та вирішила, що хоче познайомитися з ним.

Коли я вийшла з ванної до мене підійшла подружка.

 - Можеш дати мені контакт Томаса? - запитала вона.

 - Можу, але нащо тобі? - поцікавилася я у подруги і ми пішли у мою кімнату.

 - Хочу запросити його на каву, він хлопець видний. Тому чому б і ні. - відповіла Клара та загадково посміхнулася.

 - А як же твої гарячі італійці? - посміялася з подруги та взяла новий одяг.

 - Залишу їх на потім, зараз цікавить Томас. - відповіла вона та вийшла з кімнати. Я швиденько одягнулася та вийшла до гості.

 - Я повідомленням щойно скинула тобі його номер. - попередила подругу і торкнулася до шиї шукаючи свій кулон.

 - Дякую Алісія. - пролунав веселий голос Клари і вона глянула на мою руку.

 - А де твій кулон? - знову запитала вона, я панічно сіла на диван і згадувала де могла подіти його.

 - Я не знаю, але якщо я не знайду його то збожеволію. - глянула на подругу. Поки я сиділа думала де кулон, гостя побігла шукати його в тих місцях де я була коли повернулася. 

Згодом вона підійшла до мене та розвела руками.

 - Немає. - засмучено сказала вона. 

 - Арлен. - промовила я більше як сама до себе.

 - Що? - явно не зрозуміла мене.

 - Мій кулон у кімнаті Арлена, мені потрібно до нього. - оголосила свої думки.

Клара й сказати нічого не встигла, як я вийшла з квартири й побігла сходами на вулицю. Спіймавши перше таксі яке помітила, я поїхала в будинок Едвардсів. 

Ось я вже вийшла з машини та підійшла до дверей голосно стукавши. Двері відкрила мати хлопців.

 - Доброго ранку, Алісія. Томаса вдома немає. - повідомила мене жінка.

 - Доброго, але мені потрібний Арлен. Він вдома? - запитала я та пройшла в квартиру за тіткою Ліндою.

 - Так, він у своїй кімнаті. - як тільки я це почула побігла до нього, я залетіла в кімнату без стуку і побачила сонного хлопця якого я розбудила.

 - Конвалія? - сонно запитав він та потер очі. Я підійшла до нього.

 - Арлене, мій кулон.. Я його залишила у твоїй кімнаті, але де саме не пам'ятаю. - тихо сказала йому. Він встав з ліжка і одягнув футболку яку взяв в гардеробі.

 - Конваліє, не панікуй. Ми його знайдемо. - підбадьорив мене хлопець до якого я увірвалася в кімнату та ми почали шукати кулон, ми шукали в ліжку, під ліжком, в тумбочці та на ній. Пошуки були провальні, ми нічого не знайшли. Я засмучено глянула на Арлена.

 - Вибач, що потурбувала тебе. - винувато промовила я, хлопець підійшов та обійняв мене, а я дала слабину, дала собі розслабитися в його обіймах.

 - Не засмучуйся, я обов'язково тобі його знайду та поверну. - сказав він у моє волосся. В цей момент в кімнату зайшов Томас. Я глянула на Арлена і його брата.

 - Алісія? Чому він тебе обіймає? - налетів з питаннями Томас, я глянула на Арлена і хотіла відійди від нього, але він ще міцніше обійняв мене.

 - Тебе хіба це повинно обходити? Вона не твоя власність та навіть не дівчина, тому не думай, що вона твоя і ти можеш її контролювати. - випалив хлопець і в його очах спалахнула злість до брата..

 - Томасе, послухай мене. - почала я, але Арлен перебив мене.

 - Вночі прийшов з однією, а зараз мачо перед іншою? Не чоловічий вчинок брате. Алісія всеодно ніколи з тобою не буде. - сказав Арлен, брови його брата зійшлися разом і він вже зробив крок до нас.

 - Але вона й з тобою не буде. - Томас підло підморгнув брату.

 - У мене більше шансів ніж у тебе, Томасе. - самовпевнено відповів Арлен. Мені ставало все більше страшніше, може вони взагалі тут битися почнуть. Влізла ж я..

 - Томасе, твій брат правий. Я ніколи не була твоєю, ти мені як брат тому не витрачай свій час в нікуди. - сказала я та нарешті відійшла від Арлена.

 - Хм, то ти вже закохалася у нього? - не вгамовувався Томас.

Я глянула на Арлена та мовчки пройшла повз його брата, маючи бажання пошвидше покинути це місце.