Розділ 1

Я поспішала на зустріч з подругою, ми так давно з нею не бачились і шалено скучили одна за одною! Я швидко йшла повз кінотеатр при цьому відповідаючи на смс подружки. Мій телефон випав з рук від раптового зіткнення з хлопцем, він підняв мій телефон та віддав мені дивлячись у мої очі.

 - Прошу вибачення, надіюсь вам не було боляче. Телефон нажаль не вцілів, розбився екран. Дозвольте я виправлю цю халепу. - винувато промовив незнайомець.

 - Ні, не треба. Це всього лише екран, я сама все зроблю. Ви не перейматеся. - люблячо відповіла хлопцю.

 - То може ви мені хоча б в каві не відмовите? - з надією у голосі запитав незнайомець.

 - Я змушена відмовитися, дуже поспішаю на зустріч з подругою. - відмовила я та встигла зробити крок у сторону, щоб поспішити на зустріч, як мене зупинив голос незнайомця збоку.

 - Eres tan delicada como un lirio de los valles. (В перекладі з іспанської ти ніжна, як конвалія.) - коли я почула ці слова застигла на місці, у моїй голові відразу згадалося, як я замовила, цю фразу іспанською мовою від людини, яка моя доля. Я востаннє глянула на хлопця та нічого йому не сказавши пішла на зустріч, на котру запізнююсь.

Всю дорогу думала, про ту фразу. Але як тільки я зустрілася з Кларою все вилетіло з голови. Я міцно обійняла найріднішу подругу, а та лиш закричала від переповнених емоцій. 

Ми завітали в кафе, та замовили улюблену каву з полуничним чізкейком. Чекаючи наше замовлення Клара розповідала про своє життя у Італії протягом року.

 - То ти ніякого італійця з собою не привезла? - весело запитала я та подякувала офіціанту, який приніс замовлення.

 - На щастя чи нажаль, але ні. Хоча там справді багато гарних чоловік Алісіє, тож я думаю там і шукай свого судженого з конвалією. - відповіла вона посміявшись, а мене мов струмом пронзило від слова про конвалію.

 - Кларо, а я сьогодні зустріла такого. - сказала я та зробила ковток кави.

 - Що? - не зрозуміла мене подружка.

 - Я сьогодні зіткнулася з хлопцем, він кликав мене на каву, але я відмовилася, а потім він іспанською сказав "Ти ніжна, як конвалія". А потім я пішла від нього. - коротко розповіла я.

 - Алісія!! Ти що з глузду з'їхала? Це ж і був твій суджений, він сказав фразу яку ти загадала!! - вона казала це так емоційно, що мені здається почули всі люди у приміщенні.

 - Кларо, може це просто співпадіння. До того ж я сумніваюсь, що ми з ним же колись зустрінемося. - вона зітхнула на мої слова, та з'їла шматок тортику. А у мене і геть апетит зник, тому мовчки пила каву та слухала розповіді подруги про різні куточки Італії.

Коли ми вийшли з кафе, то пішли по торгівельних центрах, трохи пошопитися. Раніше завжди так робили, тому не полишаючи наших традицій ми купили не зовсім багато нових речей. Ось вже ми з Кларою йшли знову ж повз той кінотеатр, біля якого стався ранковий інцидент з незнайомцем.

 - Eres tan delicada como un lirio de los valles.- почула гучний викрик цієї фрази та повернувшись помітила на сходах у кінотеатр того самого незнайомця, я схопила Клару за руку та швидко пішли до мого під'їзду.

 - Гей! Що сталося? Куди ми так поспішаємо? - невдоволено поцікавилася подруга.

 - Ти чула крик фрази "Eres tan delicada como un lirio de los valles."? - запитала я.

 - Чула, тобто то знову був він? - я лише мовчки кивнула на її питання та невдовзі ми зайшли в мою квартиру.

 - Господи, Алісі чому ти тікаєш? Познайомся з ним. - озвучила свою думку моя гостя.

 - От якщо він і втретє скаже мені це, тоді я й познайомлюсь з ним. - сказала їй, та пішла в свою кімнату розкладати куплені речі.

     А якщо він і справді той самий? Він сказав слово в слово з моєї загаданої фрази, хіба не дивно це?

ВІТАЮ, ЛЮБІ ЧИТАЧІ!!) ОСЬ І НОВА ІСТОРІЯ КОХАННЯ, БУДУ РАДА ЯКЩО ВАМ СПОДОБАЄТЬСЯ І ХОЧУ БАЧИТИ ВАШ АКТИВ, ваша ліліанаа<3