Глава 16

Наступного дня все було як завжди. Дарія була рада заступити на ранню зміну, бо на вечір у них з Єлисеєм знову був запланований вечір побачення. Тож, коли прийшов Олександр о другій годині дня, вона вже збиралася йти до свого хлопця, аби попередити про закінчення робочого часу.

- Даааш, підійди, будь ласка. У мене, здається, галюцинації.

Олександр не знав, чи він не спить. Бо коли відчинилися двері й до кав’ярні завітала група однолітків, серед яких була чарівна дівчина, від якої у баристи знову перехопило подих… А коли вони зустрілися поглядами і вона подарувала йому свою посмішку, то Олександр узагалі більше нікого не бачив. Але згадав, що Ольга мала б бути на побаченні з Олексієм, який пів години тому пішов. Тож логічно було думати, що він марить.

- Ти що, зовсім з глузду з’їхав? Які ще галюцинації? Ти що там бачиш? Ангела смерті? - Дарія не розуміла, чи жартує Олександр, чи справді щось не те побачив. Вона підійшла ближче до колеги, аби роздивитися, що він там побачив. Але, окрім студентів та Олі серед них, більше, на щастя, нікого такого не було. І тут до дівчини почало доходити. - Я теж бачу Ольгу, телепню. Злазь уже зі своїх грибів!

- Що? Які гриби? - Олександр повертав головою, аби скинути з себе нав’язливі думки, прочесав рукою волосся й знову повернувся до гостей, які вже попрямували до стійки, аби замовити щось.

- Які ти приймаєш! Бо інакше я не розумію, що з тобою. - тихо, але роздратовано сказала дівчина. Уже час було йти, але вона не хотіла залишати свого друга в такому стані.

- Merde, le problème… - прошепотів Олександр і продовжив уже з професійною поведінкою: - Доброго дня. Що будете замовляти?

Він намагався не звертати уваги на Ольгу, тож запитав, скоріше, в іншої дівчини.

- Так, доброго дня. - посміхнулася перша дівчина. І від цього баритону, явного флірту, у баристи все стиснулося від неприязні, але він видавив приємну професійну посмішку. Дівчина від цього ще більше розквітла. - Мені, будь ласка, лате та якийсь ваш улюблений чізкейк.

- Добре. Рекомендую з лохиною. Вам із собою чи тут?

- Так, чудово. Нам усім тут, спільний проєкт. Оплата карткою! Мене, до речі, Віолетта звуть.

Олександра позабавила ця ситуація, і він ще раз посміхнувся, але вже не так стримано. Від цього дівчина засяяла ще більше, ніж була до цього. Оплативши своє замовлення, вона трохи відійшла, але не перестала кидати погляди. Олександр лише кілька разів подивився на незнайомку, але більше особливо не звертав уваги.

Він прийняв замовлення ще у трьох гостей, аж поки не підійшла Ольга з якимось хлопцем.

- Замовляй, що хочеш. Я пригощаю. - сказав з лагідною посмішкою незнайомець.

- Ой, Миколо, не треба. Дякую. - відмовилася Ольга.

- Чому ні? Будь ласка, дай тебе хоч пригостити!

- Ну добре. Я буду какао. - погодилася нарешті Ольга, посміхаючись своєю доброю посмішкою.

- Нам, будь ласка, два какао. Розрахунок карткою.

- Гаразд. Можете сідати за вільний столик. Як напої будуть готові, вам усе принесуть. - повсякденно сказав бариста й, відійшовши від каси, почав готувати напої.

- Полегше, лицарю. Ти зараз цей холдер зламаєш. - Дарія стояла осторонь і дивилася, як Олександр, який марив коханням до Ольги, навіть не дивився в її сторону. - Що трапилося? Чому ти сердишся?

- З чого ти вирішила, що я серджуся? Я спокійний!

Але, наперекір своїм словам, Олександр вибухнув від злості й через те, що перегрів молоко, отримав опік.

- Чорт! Якого біса?!

- Так, усе гаразд. Давай я сама це зроблю. Посидь трохи. - Дарія розуміла, що питання лише більше роздратують хлопця, тож узяла роботу у свої руки, даючи другові шанс заспокоїтися.

- Хей, люба, що ти тут досі робиш?  Єлисей вбіг до баристи, не помічаючи Олександра, що сидів поодаль і дивився на Олю, яка його не помічала.

- Та в нас тут виникло дещо.

- Що сталося? — знервовано оглянув дівчину, аби впевнитися, що з нею все гаразд.

- Та все нормально. Даш, ти можеш іти. - відповів нарешті Олександр, встаючи та підходячи до кавомашини.

- О, привіт, друже! Я тебе не помітив! - привітався Елисей і з баристою . 

- Ти впевнений? - Дарія закінчила все готувати та виставляла на піднос усе замовлення.

- Так, я ж не маленький хлопчик. Просто відбувся казус. Усе нормально, чесно. Ви можете йти відпочивати. - запевнив бариста друзів. Хай там як не було, Олександр не хотів, щоб за нього хвилювалися. Зрештою, доросла людина.

- Добре, я тоді віднесу замовлення, і підемо. - вирішила Дарія, взявши піднос, і пішла до гостей.

- Так що трапилося? - Єлисей інколи почувався дурнем, бо не розумів деяких речей. От, наприклад, зараз.

- Та нічого такого. Просто Оля прийшла з… напевно, то одногрупники. Не знаю, чого я так розлютився. У принципі, нічого такого.

- То я теж був би в гніві, якби Дарія так мило спілкувалася з якимось хлопцем. А потім говорила, що не хоче зустрічатися. То, напевно, справа не в тобі?

Єлисей дивився на групу людей, де була його колега, і теж не розумів поведінки дівчини.

- Ой, та залиш це. Якщо дівчина спілкується з кимось "мило", то це не значить, що їй подобається хлопець у такому значенні. Вона ж зі всіма така. То її доброта просто. Якщо чесно, нічого такого не бачу. - втрутилася Дарія, бо не могла вже слухати цю мізогінію.

Тож, узявши під руку Єлисея, вони вдвох попрощалися та пішли геть із кав’ярні.

Олександр не знав, що тут сказати. З одного боку, Дарія права, і вона дійсно з усіма така добра. Але з іншого — слова кухаря не виходили з голови. Що, якщо між ними щось є? Вона навіть дозволила оплатити за себе.

Бариста дивився на гостей, які сиділи й щось жваво обговорювали. Він знову дивився на Олю, яка робила замітки в блокноті й щось говорила. Потім вона подивилася на того хлопця, і він підморгнув їй, закинув руку на спинку стільця, де вона сиділа, промовляючи якісь слова. І це вже була остання крапля. Вона просто посміхнулася йому і нічого не сказала. Чесно кажучи, навіть не зрозуміло, що їй щось не подобається.