Розділ 24

    За вечерею Гнат не промовив жодного слова. Стежив пильно за Надею, ніби намагався піймати на чомусь гарячому. Думки Наді також знаходились далеко звідси, що дужче підсилювали чоловікові підозри. Насилу, повечерявши, вирушили спати. Гнат спостерігав за променями світла на стелі, що пробивались крізь напіввідтулену темну штору. Він лежав на боці, відчуваючи, що Надя також не спить.

- Надю, ти ж зізнаєшся мені, якщо надумаєш піти? 

Почуте здивувало дівчину.

- Що за думки? Я нікуди не збираюсь від тебе йти. - підвелась на лікоть й зазирнула чоловікові в очі. - Милий, звідки такі думки?

Гнат потягнувся до нічника, аби увімкнути світло, проте Надя зупинила його. Хотіла залишатись не поміченою. 

- Забудь. - Гнат підбив подушку та перевернувся на живіт. 

Передумав розповідати про те, що бачив, як якийсь чоловік вручав їй свою візитку. Можливо, це випадковість і зовсім не те що він подумав. Цей чоловік міг бути ким завгодно. Від замовника свята до звичайного перехожого. Але внутрішній голос нашіптував Гнатові інше. Надя з цим чоловіком була знайома. Не клав би він їй руку на плече, не торкався б поглядом її губ. Його дорогий вигляд муляв око, а тепер голову. Саме з такими чоловіками доводилось колись спілкуватись Наді. “Ні. Ні. Тільки не це. Невже вона знову повернулась до минулого життя”? - Гнат не витерпів і підвівся з ліжка. Піде на кухню попити води, інакше зірветься. Він глянув на Надю, що вже спала. Відмовлявся вірити у здатність її зрадити. Не зараз, коли планували всиновити дитину. Коли стільки всього пережили разом. Зачинившись на кухні Гнат закурив цигарку, думав покинути цю звичку, але спокуса виявилась сильнішою за розумні доводи. Надя злитиметься, якщо занюхає, але хіба тепер це мало значення. Загасив в гніві бичок і врешті пішов спати. 

Кілька днів нічого підозрілого не відбувалося. Гнат вже почав було картати себе за недолугі підозри й жаліти про тягучі думки, як Надя почала дивно поводитись. Вона могла зачинитись в ванній кімнаті й подовгу там сидіти. А сьогодні вранці він застав її за листуванням. Як тільки-но увійшов до кімнати дівчина відразу відклала телефон у бік.

- Клієнт. - сказала так, ніби виправдовувалась. - Залишив відгук, що задоволений майстер-класом. - прозвучало невпевнено з уст Наді. Втім, Гнат вдав, що повірив. Витиснув зі себе усмішку та поквапився на роботу. 

“Клієнт” - крутилось в голові. “Звісно, бачив я того клієнта. Ще б не залишитись задоволеним”. Гнат додав газу й стиснув кермо міцніше. Якщо виявиться, що Надя обманює його, то. Не хотів навіть думати, що тоді буде, вирішив ввечері все ж поговорити з нею доки не звів себе в могилу. 

Проте, вечері Надя повернулась втомлена не готовою до будь-яких розмов. Навіть не вечеряла, пішла відразу спати. А вранці Гнат знову застав її з телефоном руках. Попри намагання розмовляти пошепки, йому все одно вдалось дещо підслухати.

- Так, все в силі. Сьогодні о 18 годині, як і домовлялись. - Надя замовкнула, мабуть, слухала співрозмовника. На жаль, Гнат не чув кому належить голос, чоловікові чи жінці. - Я також сподіваюсь, що все вдасться. Все, мушу закінчувати. Гнат повернувся. Здається, він щось почав підозрювати, тому зайва обережність не завадить. Бувай. 

По той бік дверей все стихло, вочевидь Надя поклала слухавку. Гнат розчарований підслуханою розмовою так і не спромігся поговорити з дівчиною. Забракло сміливості почути правду.

***

    Надя у вишуканій вечірній сукні вийшла з будинку й сіла до невідомого авто. Усю дорогу Гнат ввів свою внутрішню боротьбу. В нього не залишилось сумнівів, що Надя повернулась до минулої професії. Їхати довелось недовго, якихось сорок хвилин і вони прибули до готельного комплексу. 

- Хто б сумнівався. - Гнат вдарив кілька разів по керму. - Як вона могла. - Його розібрала така лють, що він вискочив з авто й попрямував прямо на Надю.

- Гнат. Що ти тут робиш? - злякалась, побачивши перед собою розлюченого чоловіка.

- Це ти мені скажи. Надю, як ти могла. Міг би, то б ударив. - процідив крізь стиснуті зуби. 

- Про що ти говориш?

- Де він? Чекає на тебе в номері? Так?

- Хто?

- Не прикидайся, що нічого не розумієш. Мені все відомо. Ти знову взялась за старе. Спиш з чоловіками за гроші. Шльондра. 

Надя не втрималась й дала Гнатові гучного ляпаса. Її груди від важкого дихання здіймались вгору, а кров від образи кинулась до обличчя. 

- То он, що ти думаєш про мене. Я б повинна була здогадатись. З днем народження, Гнат. - Надя схопила низ сукні, що волочилась по землі й увійшла до середини. За секунду він увійшов за нею і закляк від несподіванки. Купка друзів і колег вискочила із-за різних закутків зі словами “Сюрприз”!

- Чорт забирай, - ляснув себе по чолі. - як я міг забути про свій день народження. Надю, прости мене. Я справжній дурень. Я такого собі навигадував. - глянув винувато, відчувши перед коханою сором. 

- Не заперечуватиму. Чому ти просто не запитав, а будував незрозумілі здогадки? Ми ж, наче домовлялись бути чесними одне з одним.

- Я злякався. Злякався почути правду. - опустив винувато голову, бо своїми підозрами підвів Надю.

- Я ж казала, що ти не зможеш мені довіряти. Однаково перевірятимеш і сумніватимешся. 

- Надю, що мені зробити, аби ти пробачила мені? 

Дівчина примружила очі, щось вже вигадавши. 

- Пробігти голяка довкола святкового столу. 

Гнат роззявив рота, подумавши, що вона жартує. Але, вивчивши характер Наді, збагнув, що дівчина говорить цілком серйозно. Гаразд. Те, як він вчинив стосовно неї, нічого проти того, що від нього зараз вимагається. Чоловік потягнувся розщібати штани, готовий з гідністю пройти покарання.

- Стій, стій. - втрутилась Надя, що хвилинну тому мала намір задовольнити свою образу. - Ти серйозно думав, що я дозволю тобі бігати голяка по залу? - поглянула на Гната, збагнувши з його розгубленого виразу обличчя, що так і є. - Вочевидь, думав.

Доки ніхто не помітив зі сторонніх, Гнат швидко застебнув штани.