Розділ 11

      Невпевнено роззирнулась, бажаючи швидше закінчити розмову. 

- І, де ж? - запитала, приховуючи страх.

- Не прикидайся дурепою. - вискалив рівні, білі зуби, хижий, наче вовк. - Мені відомо, хто ти така. - Сергій поправив краватку, втішений, що секрет розгаданий. Він повільними кроками наблизився до Наді, маючи на меті вивести її на емоції. Тильною долонею торкнувся її чорнявого волосся, змусивши відчути не тільки огиду, але й обурення. - Зараз ти брюнетка, а тоді, здається була блондинкою?

Надя різко відмахнулась від руки чоловіка. 

- Що тобі від мене треба?

- Це ти мені скажи, що тобі потрібно від Гната? Невже припинили добре платити за послуги, і ти вирішила знайти інший дохід. - кинув погляд на її сідниці.

- Я не збираюсь з тобою обговорювати своє особисте життя. - Надя позадкувала до дверей, не маючи наміру щось доводити.

- Я ще не закінчив. - схопив боляче за лікоть. - Мене не обходило твоє життя і те, чим ти на нього заробляєш до моменту, поки ти не вирішила обвести довкола пальця мого кращого друга.  

- Я кохаю Гната, тому за нього можеш бути спокійний.

- Ти думаєш я в це повірю? Таким, як ти не можна вірити. Роздягнете до гола.

- Ви самі готові віддати останні гроші, аби тільки отримати бажане. Чи не так, Сергію? - висмикнула руку та провела дрібними пальцями по ґудзиках чоловікової сорочки, відчувши, як під білою тканиною напружились м’язи. Перейшла в наступ, не маючи на меті спокусити його.

- Хитра стерво. - схопив за горло, ледь стримуючись, щоб не придушити. - Я розповім йому чим ти заробляєш собі на життя. 

- Люди змінюються. - сказала, радше, аби заспокоїти себе.

- Такі, як ти не змінюються. У вас одне на меті.

Цей діалог міг продовжуватись довго. Обоє мали, що сказати, обоє вірили у власне переконання. Сергій думав, що йому вдасться залякати Надю, але вона виявилась із залізною хваткою. Завівся від її зухвалості та вмінню чинити опір.

- Я не розповім нічого Гнатові, але за однієї умови.

Надя не могла допустити, аби Гнат дізнався про її минуле від Сергія, який насправді, робив це, не тому, що бажав другові кращої жінки, а тому, що заздрив, бачивши, що той щасливий. Надя боялась, що Гнат не зможе прийняти правди про її минуле, тому готова була вислухати.

- Хочу тебе спробувати. Цікаво, яка ти на смак. - ковзнув вчергове зголоднілим поглядом по струнких ногах. Говорив, буцімто розмова йшла про дегустацію нового морозива, а не дівчину найкращого друга.

- Нізащо. 

- Тоді ти зробила свій вибір. - Сергій підійшов до дзеркала, що висіло на дверях дерев’яної шафи. Провів долонею подекуди сивому волоссі, а потім поправив улюблену краватку, втішаючись ситуацією, яка склалась. 

Він повернувся до працівників, залишивши стурбовану Надю, чекати Гната. Коли за Сергієм зачинились двері, дівчина вхопилась за стіну, відчувши, як темніє в очах. Не знала, як тепер поводитись, що говорити Гнатові в якого дозволила закохатись собі. Знала інше, що від кохання одні негаразди, що не варто було до себе нікого близько підпускати. Надя віднайшла очима свою сумочку й хутко непоміченою вибігла з автосалону, але план втечі не вдався. Сильні чоловічі руки спіймали дівчину за талію, налякавши її до крику.

- Надю, це я. Не бійся. Що з тобою? - м’який голос Гната привів дівчину до тями. Вона притислась до нього усім тілом, відразу відчувши себе в безпеці. - Тебе хтось образив?

- Ні, це все через головний біль. Страшенно розболілась голова.

- Може лікаря викликати? У мене є хороший знайомий. Зараз йому зателефоную.

- Ні. Не потрібно. Відвези мене краще додому.

Вони сіли в авто і попрямували до будинку, що, мабуть, вже ніколи не стане її. Свою тривогу Надя ховала за головним болем і поганим самопочуттям. Гнат проявляв неабияку турботу. Але ні гаряча ванна, ні ромашковий чай не допомогли. Надя знову боролась з пітьмою, яку воліла більше ніколи не випускати назовні. Тримала своє темне минуле за сімома замками й тепер воно могло бути викрите. Вступати в стосунки було її помилкою. Помилкою через яку тепер доведеться страждати не лише їй. 

Після останньої розмови з Сергієм минуло понад тиждень. Увесь цей час Надя чекала, що він про все розповість Гнатові, але нічого не відбувалося, відтак, постійно знаходилась в підвішеному стані, чекаючи, що ось-ось її таємниця розкриється.

- Телефонував Сергій, просив, аби я після обіду приїхав в автосалон. - промовив за сніданком Гнат.

Надя ледь не випустила чашку з рук, бо це означало, що над нею знову нависла загроза викриття.

- Маю підписати документи й заразом забрати деякі папери. Та й зі Сергієм ми щось давненько не бачились. Ця робота до добра не доведе.

Надя остаточно втратила апетит. Не знала, як поводитись, аби не виказати свого хвилювання. На щастя, Гнат змушений був швидше бігти на роботу, тому Надя мала час заспокоїтись й нарешті прийняти той факт, що рано чи пізно він про все дізнається. 

Зосередитись на роботі вдавалось важко. Вся її увага була прикута до зачинених дверей за якими знаходились Гнат і Сергій. Через свою необережність й неуважність вона мало не втратила клієнта. Добре, що старший менеджер, помітивши, що з нею щось не те, прийшов на поміч. Надя була впевнена, що в цю мить підлий Сергій ділиться з Гнатом своїми відомостями про її минуле.

Минуло, мабуть, півтори години, коли двері нарешті відчинились і першим з кабінету вийшов насуплений Гнат, а за ним зарозумілий Сергій. Чоловіки попрощались і розійшлись. Коли Гнат підійшов до Наді, то не міг не помітити, що вона зблідла. 

- Надю, що з тобою? - доторкнувся її чола.

- Все добре. Ці дні. - закотила очі, не стануть ж вони обговорювати особливості її організму прямо на роботі. - Ти чимось засмучений, чи мені здається?

- Та деякі проблеми на роботі. Вирішиться. - поцілував дівчину в губи. - Мушу бігти. До вечора. Люблю тебе.

Надя від нервового напруження присіла на стілець, який, буцімто хтось навмисне поставив біля ніг, що якоїсь миті стали ватними. В потаємних муках вона провела ще два дні. На полегшення Наді, Гнат не бачив, що з нею коїться, адже вимушений був на декілька днів поїхати у відрядження. Зарилась тоді носом у його шию, мліючи від терпкого запаху.