4

Іду, від гріха подалі, до її кімнати. А то ще заржу, і всіх одним махом ображу.

Але минає хвилин п'ятнадцять, а Лери все нема. Скільки можна там ревти і прощатися, га?

- Лерочко, в якій шафі у тебе білизна? - Кричу, вирішивши до них не входити. – Я тут речі потроху збираю… Поки що найнеобхідніше…

А найнеобхідніше у нас що? Правильно ... Хоча я не проти, якщо вона ходитиме по моїй квартирі без білизни.

Спрацювало! Секунди не минуло, як моя кохана влетіла до кімнати. А що? Розлучатися треба швидко, інакше засопляться зараз своїми сантиментами, і ще три дні будуть прощатися. Я не жорстокий, просто реаліст! А на четвертий день подумають, що ще невідомо, як там заживеться на новому місці, і ніхто взагалі нікуди не поїде.

- Ось ти... Який! - Шипить Лєра.

- Я не такий, - притискаю її до себе. – У білизну не ліз.

Можна подумати, що я її з неї не знімаю! Але білизна, як і решта на кшталт прокладок і косметики, - це для мене, на її думку, - табу! І бачити цього всього я не повинен ні в якому разі! Ніби й без косметики я її не бачив! Але вона чомусь думає, що бачити, як вона фарбується і чепуриться мені категорично не можна.

- Слава... може, завтра? Збирати всього так багато.

- Бери найнеобхідніше, - ні-ні, дати їй шанс повернути назад я вже не можу. – Потім забереш решту. І з дівчатами запалиш із приводу переїзду! Я навіть не лізтиму, просто заберу вас, звідки скажете! Хоч всю ніч гульбаньте!

– Ой, можна подумати! - Лєра закочує очі і, розгорнувши мене обличчям до стіни, починає кидати у сумку речі.

- Обіцяю! - я піднімаю обидві руки вгору. - Лєро, я ж тебе не на інший континент забираю! І твоя робота залишається, хоча я все-таки сподіваюся, що ти передумаєш цим займатися. І в універі ви бачитеся щодня. Ну?

- Просто мені трохи страшно, - Лєра, вже зібравшись, обіймає мене, підходячи ззаду. - Жити разом... Це ж такий серйозний крок... А раптом у нас не вийде?

- Щастя моє, - розвертаючись, я хапаю її руки і притискаю до грудей. - У кого ж вийде, якщо не в нас? Ми ж дихати один без одного не можемо!

І це чиста правда. Навіть на парах, хоч і сідаємо порізно, а все одно відсилаєм постійно повідомлення один одному. Навіть просто кумедні смайлики.

- А якщо виявиться, що ми один одному не підходимо? Може, тобі не сподобається, як я готую.

- Ага, і я відразу ж, ось раптом тебе розлюблю! Чи ти мене, коли побачиш розкидані шкарпетки по всій квартирі! А в душі навіть співати страшно, так, Лере? Перестань, - я вкриваю поцілунками її обличчя. - Все це нісенітниця.

- Гаразд, - ну, нарешті я бачу її рішучий блиск в очах. – Поїхали!

Ось воно – сьоме небо. Не були? А я злетів. Не можу навіть уявити собі щастя більшого, ніж завжди бути з нею!

По дорозі вся невпевненість Лєри просто випарувалася, і дійшли до мого будинку ми вже весело говорячи і тримаючись за руки. Доки…

Поки я не помітив тих, хто мене там чекав.

_______________

Дорогі друзі! Якщо ви раптом пропустили, то нагадую!!! У МЕНЕ ВИЙШЛА НОВИНКА!!!! 

Книга вже повністю завершена, тож чекати на продовження не потрібно! Та-дам!!! Запрошую всіх!!!

"СПАДКОЄМЕЦЬ ДЛЯ МІЛЬЯРДЕРА"!!!

Анотація до книги "Спадкоємець для мільярдера"

– Куди зібралася? Вирішила позбутися дитини?
Жорсткий голос начебто вдаряє під дих.
А я завмираю, врізавшись у сталеві груди чоловіка.
– Дайте пройти!
Лепечу повільно піднімаю очі.
І відчуваю, як підгинаються коліна, коли зустрічаюся з владним потемнілим поглядом отруйно-зелених очей.
- У тобі те, що належить мені! Моя дитина! І піти ти можеш лише зі мною!
– Але…
Голова паморочиться. Чорт! Як він дізнався? Як тут опинився?
– Змирись, Тетяно. Ти народиш цю дитину. А після можеш бути вільна!

ОХ, І ГАРЯЧЕ Ж БУДЕ!!!

Але сюрпризи на цьому не закінчуються!!! Вже дуууже,дуже скоро вийде ще одна історія, про друга Євгена і Філа Марата!!! Вона буде називатись " СПАДКОЄМЕЦЬ ДЛЯ ДИКУНА".  І ось там буде така пристрасть!!! Оххххххххх.... Не пропустіть!!!

Всім мільйон сердечок!

Люблю вас!

ВАША Кіра