Ти - моє пекло, ти - мій рай

РОЗДІЛ 24. У РУКАХ ВОРОГА

Свідомість поверталася важкими, отруйними хвилями. У роті гіркло від залишкового ефіру, а голова розривалася від тупого, пульсуючого болю, ніби всередині черепа бився важкий дзвін.

Міра розплющила очі. Навколо панував напівморок, просякнутий важким запахом мазуту, вогкої плісняви та гнилої води. Підлога під нею брудною, холодною деревиною ритмично й важко гойдалася — вона перебувала на якомусь старому, покинутому плавучому доці чи іржавій баржі, захованій у глухих затона Чорного моря.

Зап'ястя були міцно стягнуті за спиною цже не наручниками, а жорстким пластиковим хомутом, який боляче врізався в шкіру при найменшому русі.

Але Міра не піддалася паніці.

Вона заплющила очі, зробила повільний, глибокий вдих і примусила свій прискорений пульс уповільнитися. Вмикався її професійний розум — холодний, розважливий інстинкт самозбереження, який роками гартувався на роботі. Жодного крику. Жодної бездумної сльози. Слабість — це перше, що вб'є її в цьому пеклі. Вона знала: Демір вже шукає її. Він випалить цей Стамбул дотла, але знайде. Її єдине завдання — вижити й виграти для нього час.

Попереду лунко рознеслися важкі кроки.

З тіні іржавих металевих контейнерів вийшов чоловік. На ньому був дорогий, але пом'ятий шовковий костюм, а обличчя викривляла пихата, отруйна посмішка. Тарік Карадаг. Поруч із ним переступали з ноги на ногу двоє масивних бійців зі звіриними обличчями та автоматами наперевагу.

— Прокинулася, красива? — турецькою з огидним акцентом мовив Тарік, підходячи впритул і штовхаючи її носком туфлі в плече. — А Демір-бей так береже свій новий трофей... Думав, сховав тебе під засувами, як колись Ясмін.

При згадці імені Деміра серце Міри болісно стиснулося, але обличчя залишилося кам'яним, непорушним. Вона повільно підвелася, опираючись спиною на брудний дерев'яний ящик, і звела на викрадача свої сіро-зелені очі. У них не було страху. Лише нищівне, крижане зневажання.

— Ти привів мене сюди, щоб демонструвати свої дешеві манери, Карадаг? — її голос лунав дивовижно рівно й сміливо, прорізаючи сморід дока. — Чи в тебе не вистачило сміливості сказати це Деміру особисто в обличчя? Ах, я забула... Ти ж здатний лише нападати зі спини, як побитий собака.

Обличчя Таріка спотворилося від раптового спалаху люті. Він зробив швидкий крок, його важка долоня з розмаху опустилася на її щоку.

Удар був такої сили, що голову Міри відкинуло вбік, а губа миттєво тріснула, вибухаючи соленим, металічним смаком крові. Але вона навіть не закрехтала. Вона повільно повернула обличчя назад, витерла кров об плече й посміхнулася йому просто в очі — гордо, виклично, незламно.

— Це все, на що ти здатний? — процідила вона.

Тарік схватив її за волосся, з силою закидаючи її голову назад. Його дихання пахло дешевим тютюном та перегаром.

— Ти надто зухвала для дівки, яку виставили на аукціоні за копійки! — просичав він. — Демір уже підняв увесь свій бізнес. Він нищить мої термінали. Але він не знає, де ти. За годину ми виведемо цю баржу у відкрите море, і я надішлю йому відео, де ти благатимеш мене про милосердя. Він віддасть мені всі свої доки в обмін на твоє життя, а потім... потім я вб'ю тебе на його очах. Так само, як він не врятував Ясмін!

Міра відчула, як від цих слів уздовж хребта пробігає крижаний холодок, але її розум працював зі швидкістю комп'ютера.

«Виведуть у море за годину». «Усі доки».

Вона зрозуміла: вони чекають на підтвердження транзакції або сигналу від своїх людей на березі. У неї є трохи часу.

— Демір не віддасть тобі доки, — спокійно, розважливо заговорила Міра, навмисно розтягуючи кожне слово й імітуючи слабкість та запаморочення. — Ти не знаєш його так, як знаю я. Він не вірить відео. Якщо ти не покажеш йому прямий трансляційний підтверджувальний код із шифром порту... ти не отримаєш нічого. Ті папери на термінали заблоковані під подвійний аутентифікатор, який може підтвердити лише живий підпис на локальному сервері.

Тарік на мить заціпенів. Його брови зсунулися. Він був бандитом, а не фінансовим аналітиком, і юридичні тонкощі портових терміналів були його слабким місцем.

— Що ти мелеш?! — прогримів він, але в його голосі проступила перша тривожна тріщина.

— Я працювала з документами, — брехала Міра, вдивляючись у його очі з удаваною щирістю. — Я бачила його папери в кабінеті. Якщо ти вб'єш мене зараз або виведеш баржу за зону дії портового Wi-Fi сервера — код анулюється. Ти залишишся ні з чим, а Демір просто випалить твоє лігво.

Тарік лайнувся турецькою й люто відштовхнув її.

— Залиште її! — викрикнув він охоронцям. — Перевірте зв'язок із сервером! Зв'яжіться з нашою людиною в порту!

Він швидко відійшов углиб баржі, а бійці, відволікшись, попрямували за ним до супутникового термінала.

Міра залишилася сама в напівтемряві. Вона швидко опустилася на коліна біля брудного металевого контейнера. Її пальці, все ще зв'язані за спиною, гарячково обмацували підлогу.

Є!

За її спиною стирчав гострий, іржавий край розірваного металевого листа.

Ігноруючи пекучий біль, Міра почала швидко й методично терти пластиковий хомут об гострий метал. Пластик піддавався повільно, врізаючись у її зап'ястя до крові, але вона навіть не морщилася.

Одночасно з цим її пальці намацали у своїй кишені тонку, забуту срібну шпильку для волосся, яку вона встигла вихопити ще у зимовому саду. Вона витягла її й обережно непомітно встромила у шпарину дерев'яного настилу біля самого краю баржі, прив'язавши до неї шматочок розірваної шовкової стрічки від своєї сукні.

Це був її маяк. Якщо люди Деміра обстежуватимуть цей затон — якраз  шовк на сірій воді підкаже їм, де вона.

Пластиковий хомут на її руках із тихим тріском тріснув.

Міра не вивільнила руки одразу, залишаючи їх за спиною, щоб викрадачі нічого не запідозрили. Вона підняла голову й подивилася у бік темного моря, де вдалині спалахували перші блискавки.

— Я чекаю на тебе, Деміре... — прошепотіла вона, і в її сіро-зелених очах спалахнув той самий дикий, незламний вогонь, який він так божевільно кохав.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше