Ти - моє пекло, ти - мій рай

РОЗДІЛ 9. НЕРВИ НА МЕЖІ

Демір намагався викреслити її зі свого життя.

Він наказав Анісі подавати йому сніданки до кабінету, скасував вечірні проходи виставковим залом першого поверху та повертався додому пізно вночі, коли маєток поринав у глуху тишу. Він занурився у свої закривавлені кримінальні справи з головою: переговори з портовими профспілками, жорсткі сутички за контейнерні термінали Стамбула, перевірки поставок. Він робив усе, аби виснажити власне тіло й не залишити в голові жодної вільної думки.

Але це не допомагало.

Вона була всюди. Її присутність у будинку відчувалася наче тонка, але нерозривна нитка, що натягувалася до межі.

Він бачив її крізь монітори кабінету: ось вона повільно ходить уздовж кам'яної огорожі над морем, підставивши обличчя солоному вітру, а її темне волосся виривається з тугого вузла й хвилями лягає на плечі. Вона не виглядала як бранка. Вона тримала спину рівно, а її погляд, звернений на безкраю гладінь Босфору, дихав такою непокірною гідністю, що в Деміра зводило щелепи.

Вона не просто жила в його маєтку — вона отруювала його вивірений, холодний спокій. Кожен її профіль, кожен сміливий рух, кожен виклик у сіро-зелених очах змушували його серце битися швидко й болісно.

Ясмін.

Це було сумне божевілля. Кожного разу, коли він випадково чув її сміх у розмові з Анісою чи бачив, як вона зухвало робить зауваження черговому охоронцю, Деміра пробивало крижаним струмом. Перед очима виринали палаючі уламки занедбаного складу, запах гару й очі його померлої сестри. Біль провини, який він роками придушував алкоголем, роботою й жорстокістю, вибухав із новою силою.

Він ненавидів Міру за цей біль. Ненавидів за те, що вона жива. Ненавидів за те, що вона так боляче повертає його до власного пекла.

Але разом із цією ненавистю в його жилах розливалася інша, набагато небезпечніша отрута. Демір із жахом усвідомлював: його більше не тримала лише формальна подібність її погляду до погляду сестри. Його тягнуло до неї. До її власного, непокірного характеру. До гарячої крові, що пульсувала на її шиї. До персикової шкіри, якої він торкався тоді, у вітальні. До її гострого розуму, який дивним чином бачив діри в його залізній імперії.

Це дике, неконтрольоване прагнення володіти нею як жінкою лякало його більше за будь-яку зброю ворогів.

Того вечора над Босфором лютувала гроза. Важкі, чорні тучі затягнули небо, а громовиці раз у раз розтинали темряву, освітлюючи панорамні вікна маєтку спалахами мертвотно-білого світла.

Демір сидів у своєму кабінеті на другому поверсі. Перед ним стояла кришталева пляшка з п'ятнадцятирічним віскі, до якої він майже не доторкнувся. Він затиснув скроні долонями, намагаючись заглушити гуркіт грому й дикий стукіт у власних вухах.

Раптом у будинку згас світло. Автоматичні генератори мали ввімкнутися за п'ять секунд, але в ці кілька митей маєток поринув у суцільну, непроглядну пітьму.

З боку східного крила — з кімнати Міри — пролунав глухий звук, наче щось важке впало на підлогу, а за ним — короткий, стриманий зойк.

Демір підхопився на ноги раніше, ніж успев віддати собі звіт. Розум наказував сидіти на місці й відправити Анісу чи охорону. Але тіло спрацювало швидше.

За три секунди він уже крокував темним коридором, запаливши важку срібну запальничку. Двері її кімнати були незаперті зсередини. Демір штовхнув їх і ступив на поріг.

Міра стояла біля зачинених балконових дверей. У яскравому спалаху блискавки її постать здавалася крихкою й невагомою. На ній була тонка шовкова нічна сорочка перламутрового кольору, яка м'яко окреслювала лінії її стрункого тіла. Вона тримала в руках важку бронзову статуетку, готову захищатися від будь-кого, хто увійде в темряві.

Коли спалахнув вогник запальнички Деміра, її сіро-зелені очі розширилися.

— Це ти... — її голос затремтів, але вона не опустила зброю. — Навіщо ти прийшов?

Демір зупинився. Вогник запальнички відбивався у її очах, осяював оголені плечі й ключиці, де прискорено пульсувала тонка жилка. Запах її шкіри — ніжний, свіжий, із нотками польових квітів — миттєво заповнив простір між ними, витісняючи запах тютюну й грози.

Його нерви, які й так були на межі, тріснули, мов натягнута струна.

Він повільно загасив запальничку, зануривши кімнату в напівтемряву, яку розрізали лише спалахи блискавок за вікном. За два довгих кроки Демір опинився біля неї. Його велика долоня м'яко, але владно перехопила її руку зі статуеткою, витягла бронзу з її пальців і беззвучно відклала на комод.

— Ти знову шукаєш привід для нападу, Міро? — його голос був низьким, хрипким і небезпечно тихим.

— Я захищаюся від тебе! — вона спробувала відсахнутися, але задкувати було нікуди — позаду була холодна скляна панель балкона.

Демір крокнув упритул. Його масивне тіло знову заблокувало їй будь-який вихід. Гаряче дихання обпікало її губи. У напівтемряві його очі здавалися суцільними чорними озерами, у яких вирувала дика, первісна пристрасть, переплетена з болем.

— Ти отруюєш мій будинок, — процідив він, і його пальці мимоволі торкнулися її підборіддя, піднімаючи її обличчя вгору. Шкіра під його подушечками була оксамитовою й гарячою. — Ти змушуєш мене згадувати те, що я поховав чотири роки тому. Ти змушуєш мене ненавидіти себе ще більше.

— Тоді відпусти мене! — закричала вона йому просто в губи, відчуваючи, як від його близькості й дикого, магнетичного тепла всередині неї все стискається в тугий вузол. — Відпусти, якщо я завдаю тобі болю! Навіщо ти катуєш і мене, і себе?!

— Бо я не можу! — заревів Демір, і цей вибух був таким раптовим, що Міра затамувала подих.

Його долоні опустилися на її талію, притягуючи її до себе так близько, що вона відчула прискорений, божевільний стукіт його серця. Воно калатало з такою ж силою, як і її власне.

— Я не можу випустити тебе звідси, — карбував він кожне слово, вдивляючись у її палаючі очі. — Кожного разу, коли я дивлюся на тебе, я бачу провину перед сестрою. Але кожного разу, коли я намагаюся про тебе забути... я хочу торкнутися тебе. Я божеволію, Міро.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше