Ти - моє пекло, ти - мій рай

РОЗДІЛ 8. АДМІНІСТРАТОР ЗА НАТУРОЮ

Наступного ранку Міра змусила себе з’їсти все, що принесла Аніса: і м’який білий сир, і стиглі томати, і теплий симіт, просякнутий кунжутом. Кожен ковток давався важко, але вона жувала повільно й методично, ніби приймала ліки. Вона потребувала сил. Знесилена й безпорадна, вона була лише іграшкою в руках Деміра. А от тверезий розум, міцні ноги й гостре око могли стати її головною зброєю.

Коли Аніса прийшла забрати порожній піднос, її суворе обличчя пом’якшало.

— Дякувати Богові, — тихо мовила літня жінка турецькою, а потім перейшла на англійську. — Демір-бей не любить, коли його накази ігнорують. Ти вчинила розумно, Міро.

— Я вчинила так, як потрібно мені, а не йому, — відрізала Міра, витираючи губи серветкою. — І я більше не збираюся сидіти в цій кімнаті, як зачинений пакунок. Він казав, що я не можу виходити за ворота маєтку. Але він нічого не казав про те, що я повинна сидіти під замком у чотирьох стінах.

Аніса завагалася, але не стала заперечувати. Правила дійсно забороняли бранці залишати територію, проте про внутрішній двір і загальні зали мови не було.

Вийшовши з кімнати, Міра вперше змогла уважно роздивитися маєток при денному світлі. Це була величезна, розкішна споруда, побудована з розмахом і холодним смаком. Проте, крокуючи довгими коридорами, дівчина, чий професійний мозок роками налаштовувався на розшук найдрібніших огріхів у готельному сервісі, мимоволі почала помічати те, що звичайній людині й на думку б не спало.

Адміністраторський вишкіл усередині неї прокинувся миттєво.

У головному холі службовий персонал пересувався хаотично. Прибиральниця з відром і шваброю лишала вогкі розводи на полірованому граніті якраз у момент, коли заступала нова зміна охорони. Вантажний вхід біля кухні залишався відчиненим занадто довго, через що коридорами гуляв протяг, а запахи смаженої риби змішувалися з дорогими парфумами у вітальні.

Але найгіршим був розклад охорони.

Міра зупинилася біля високого панорамного вікна, що виходило на внутрішній дворик і ворота. Вона витягла з кишені маленьку записникову книжечку без обкладинки й недогризок олівця, які непомітно стягнула зі столика в передпокої.

Охоронці мінялися кожні чотири години. Проте під час зміни варти біля східної хвіртки виникала п’ятихвилинна пауза: один постовий ішов здавати зброю до збройової кімнати в підвалі, а інший — затримувався біля пост-будки, заварюючи чай. П’ять хвилин абсолютного сліпої плями.

— Ви взагалі знаєте, що таке тайм-менеджмент і логістика? — пролунав спокійний, професійно-вимогливий голос Міри, коли вона підійшла до молодого охоронця Ахмета, який саме перевіряв камери на центральному пульт-посту в передпокої.

Ахмет від несподіванки аж здригнувся й різко повернув голову. Перед ним стояла дівчина в простій кремовій блузі й темних штанах. Вона виглядала крихкою, але її погляд і тон не залишали жодного сумніву: перед ним людина, яка звикла керувати процесами.

— Що? — пробелькотів він англійською. — Міс, вам не можна тут стояти...

— Мені можна пересуватися будинком, — карбувала Міра, схрестивши руки на грудях. — А от вам не варто тримати монітори спостереження під кутом сорока п’яти градусів до вікна. Відблиск сонця закриває ротаційну камеру номер три над парканом. Якби хтось хотів проникнути на територію, він зробив би це якраз у зоні твоїх сліпих плям. І, до речі, ваші люди на східних воротах запізнюються зі зміною на шість хвилин. Це не захист, це хаос.

— Що тут відбувається? — пролунав над її вухом низький, небезпечно спокійний бас, від якого повітря в холі миттєво згустіло.

Охоронець Ахмет одразу витягнувся в струнку, збліднувши до кольору крейди тінь. 

З боку кабінету повільно крокував Демір. На ньому була біла сорочка з розстебнутим коміром і закачаними рукавами. У руках він тримав папку з документами, але його темно-карі очі були прикуті виключно до Міри.

Міра повільно повернулася до нього. Вона відчула, як серце звично прискорило біг від його близькості й важкої аури влади, що йшла від кожної його лінії. Але вона не відступила ані на крок.

— Я пояснюю вашому працівнику базові стандарти дисципліни, — мовила Міра, піднімаючи підборіддя. — Ви тримаєте цілу армію чоловіків зі зброєю, Деміре, але у вашому будинку немає жодної логістики. Сервіс обслуги кульгає, охорона працює за шаблоном, який легко прорахувати за два дні спостережень, а в коридорах тхне смаженою скумбрією.

Охоронець поруч, здається, перестав дихати, чекаючи, що Демір зараз просто розчавить цю зухвалу бранку на місці.

Проте Демір зупинився за півкроку від неї. Він повільно опустив папку з документами на стіл. Його обличчя залишалося непроникною маскою, але в глибині очей спалахнула темно-бурштинова іскра — суміш люті, здивування й дикого, небезпечного зацікавлення.

Вона не плакала. Вона не благала. Отримавши першу пайку їжі та змогу ходити будинком, вона не шукала закутка, щоб сховатися, а почала інспектувати його фортецю, як власний готель.

— Ти вказуєш моїм людям, як виконувати їхню роботу? — тихо запитав Демір, і його подих обпік її лоб.

— Хтось же має це робити, якщо господар зайнятий викраденням дівчат та аукціонами, — безстрашно випалила Міра, дивившись йому просто в очі. — Ви витрачаєте мільйони на броню, камери й зброю, але не помічаєте элементарних речей. Я працювала адміністратором, Деміре. Я знаю, як має працювати злагоджена система. І ваша система — дирява.

Демір нахилився до неї ще нижче, так що його губи опинилися біля її скроні.

— Моя система працює бездоганно, дівчинко, — просичав він із темною посмішкою, від якої в Міри сипануло сиротами по шкірі. — І найголовніший доказ цього — ти все ще тут. Все ще під моїм замком.

— Це тимчасово, — тихо, але з залізною впевненістю мовила Міра. — У будь-якій системі є слабке місце. І я його знайду.

Демір відсторонився. Його погляд повільно ковзнув по її випростаній постаті, по сіро-зелених очах, у яких вирувало життя й незламний опір. На секунду його серце знову боляче стиснулося від спогаду про Ясмін, яка була такою ж сміливою й так само дратувала його своєю впертістю. Але разом із цим болем усередині нього вперше за багато років прокинулося щось інше — темне, азартне й дико пристрасне бажання зламати її сміливість чи... згоріти в ній самому.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше