Розділ 29

Ерна завжди вміла давити своїми масштабами. У повітрі стояв важкий запах старого дубу, сургучу та неохололої магії. Оріон не став збирати широкий загал. Він вибрав камерну, але від того ще більш задушливу обстановку. Король сидів у своєму масивному кріслі з різьбленою спинкою. Його обличчя, вкрите глибокими зморшками, випромінювало сувору, беззаперечну владу. Напроти нього стояли Даріан та Ізольда. 

— Мені мало ваших мовчазних згод і ваших похмурих фізіономій, — прогримів голос Оріона, коли важкі двері за загоном гвардійців остаточно зачинилися. — Імперія тріщить від чуток. Усі шепочуться, що мій спадкоємець божеволіє від власного дару, а Північ чекає, чи не дамо ми слабину. Мені потрібна демонстрація. 

Даріан навіть не здригнувся, але його пальці за спиною повільно стиснулися в кулаки. 

— Про що ти, батьку? — спокійно запитав принц. 

— Про королівський бал, Даріане, — вискалив зуби Оріон, і в його згасаючих очах спалахнув хижий, недобрий вогонь. — Великий, пишний, сліпучий бал напередодні вашого весілля. Усі лорди вищих домів, усі генерали й дипломати мають на власні очі побачити, що династія Валлеріанів міцна як ніколи. Вони мають побачити тебе — здорового, стриманого, і твою майбутню королеву поруч. 

Ізольда повільно повернула голову до короля. Її обличчя залишилося маскою з абсолютного льоду, але в світло-сірих очах промайнула тонка, ледь помітна іскра занепокоєння. 

— Ваша Величність, — м'яко, але з виразним натиском мовила вона, — чи доцільно витрачати час на святкування, коли підготовка до самого ритуалу вимагає стільки ресурсів? 

— Доцільно! — відрізав Оріон, ударивши долонею по столу так, що срібний чорнильний прилад дзенкнув. — Бал розвіє будь-які сумніви. Це буде бал для наших ворогів і тріумф для нас. Ви вийдете до придворних разом. Ви танцюватимете першу кадриль. Ви змусите їх вірити, що ваш союз — це єдине майбутнє цієї імперії. 

Даріан мовчав, але всередині нього все напружилося. Знову бал і це означає посилену варту по всьому палацу, обшуки, натовпи слуг і шпигунів у кожному крилі. Збільшення охорони в замку автоматично ставило під загрозу Північну Вежу. Будь-який випадковий патруль, залучений до виконання безпеки свята, міг піднятися нагору і знайти Ліру. 

— Ти почув мене, сину? — Оріон звузив очі, вдивляючись у незворушне обличчя Даріана. 

Даріан заплющив очі на коротку мить.  

— Так, батьку, — рівним голосом відповів Даріан, розплющуючи очі. 

Оріон підозріло придивлявся до нього ще кілька секунд, але, не знайшовши й тіні звичного бунту, задоволено відкинувся на спинку крісла й махнув рукою, відпускаючи їх. Коли вони вийшли з зали Ради і крокували порожнім, лунким коридором, Ізольда зупинилася, змушуючи Даріана теж збавити крок. 

— Твоя покірність виглядає надто огидно, Даріане, — промовила вона, навіть не повертаючи до нього голови. — Ти так легко погодився танцювати зі мною кадриль, ніби й справді забув, як сильно цього не хочеш. Або ж просто відчайдушно намагаєшся відвернути увагу від чогось значно цікавішого? 

Вона зупинилася і повільно перевела на нього свій погляд. У ньому не було тепла, лише холодна проникливість, яка чує чужі секрети ще до того, як їх вимовлять уголос. 

— Ти надто тихий останніми днями. Твої блискавки більше не трощать меблі в твоїх покоях і Оріон вважає це послухом. Але я знаю тебе трохи краще. Звірі стають спокійними лише коли намагаються не привернути уваги до свого лігва. 

Ізольда зробила крок ближче, торкнувшись кінчиками пальців його плеча, але цей жест був схожий не на ласку, а на перевірку, чи не здригнеться він від її дотику. 

— Посилена варта на балу перелопатить увесь палац, Даріане. Кожен закуток, кожен закинутий підвал. Сподіваюся, твоє покірне серце не приховує нічого такого, що може згоріти на цьому святі. 

Даріан нічого їй не відповів. Він пішов далі, залишаючи наречену в коридорі, але серце в його грудях калатало від тривоги. Йому треба було терміново щось вирішувати з дівчиною, яка чекала на нього у холодній Північній Вежі. 

✨✨✨✨ Любі читачі, переходимо на ранкову каву з новою главою! Відтепер розділи виходять о 07:00