Глава 1

Віктор та сигнали точного часу завітали в мою квартиру одночасно. Хоча, можна сказати, спочатку зайшов букет, потім мій хлопець. Я почала метушитися, шукати вазу, а Віктор тим часом дбайливо поставив своє взуття на виділене місце на поличці.

З вазой були проблеми, тому що я не люблю живі квіти. Мені шкода бачити, як вони повільно гинуть день за днем. Але ж дівчина повинна любити, коли їй дарують квіти, чи не так? Добре, що Віктор робив подібні шикарні жести не більше двох-трьох разів на рік. 

Нарешті, все було розставлено, стіл накритий, і тут я зрозуміла, що знов потрапила у халепу. Для того, щоб здати домашку, необхідно було пред'явити фото готового блюда. А ще краще, відос, як ти його готуєш. Це додавало балів в очах Львовни, і певним чином впливало на оцінку. І, звісно, я так і зробила. Борщик по рецепту бабусі вийшов настільки смачним, що я сама вже з'іла половину кастрюлі. Але був нюанс.

Тим самим секретним інгрідіентом, яким я не схотіла поділитися з Поліною, було старе сало. Так так, ви не помилились. Для того, щоб придати певний смак та аромат страві, на яку завжди збігалися сусіди, використовувалось саме воно. А ще курятина замість говядини, або свинини, як зазвичай роблять. 

А проблема полягала в тому в тому, що Віктор був вегетаріанцем. Ви скажете, як про це можна взагалі забути? Річ у тому, що в цю течию мій хлопець занурився не так давно. Модний університетський друг приніс  тему в тусовку, і понеслося. Хлопці та дівчата, яки вживали м'ясо з дитинства, раптом зрозуміли, що це не ок. Страждають тварини, та все інше. 

Згодна, в нашому жорстокому світі фермери, які вирощують свинок та курей, менш за все переживають, чи комфортно подопічним, чи задоволені вони своїм життям. Тому для себе я вирішила, що буду прохати вибачення у кожної тваринки, яку я вживаю в якості їжі - як це робили індіанці в свій час. І мовчати про свої переконання в тусовці. Бо немає більш ідейних послідовників, ніж неофіти. Через корівку вони тебе зжеруть, виплюнуть кістки, та навіть не вдавляться. На словах, звісно.

Сказати  Віктору, що борщ на курячому бульйоні, та ще й приправлений старим салом - підписати собі смертний вирок на цей вечір. Замість романичного побачення я буду слухати про те, яка я невдячна, жорстока, та не поважаю думку інших людей. Тому я змовчала. Жодного слова про борщ, все виключно про похід, те, що потрібно туди взяти, маршрут та інші важливі для мандрівки деталі.

І знаєте шо? Віктор похвалив мій борщ, та спитав, як мені вдалось досягнути цього неперевершеного смаку?

- Рукола та спеції, - не моргнувши оком відповіла я. - Індійська суперграммасала та трішечки каррі.

- Моя ж ти кухонна чарівнице, - розплився в посмішці мій хлопець, - Йди до мне, повелителька каструль та духовок.

А це, до речі, був комплімент. Вгодила, тобто, я смаку тонкого пооцінувача вишуканих страв. Ну ще б пак, разом з вегетаріанством в компанію прийшла мода на східне - індійська йога, шрі-ланкійські спеції, бойове мистетство тайдзицюань. І слово "Каррі" могло врятувати майже будь яке блюдо, навіть невдале.

Потім ми сиділи разом біля ноута, та дивились романтичну комедію. Його рука в мене на талії, пристрасні поцілунки зі смаком шоколаду, зірки, які світять у вікно... Що ще потрібно дівчині для щастя?

Я дивилась на красивого хлопця у моєму ліжку, який солодко спав, підклавши долоні під голову, і думала, що я найсщасливіша людина у світі. А потім я сама поринула у світ різнокольорових снів.

Добре, що я все підготувала з вечора! Бо ранок це завжди нестача часу, у скільки б  не прокинутись. А коли ще потрібно нагодувати свого хлопця-вегетарианця, задача ускладнюється в рази. Але я нещодавно знайшла вихід с положення. Заморожені овочі та червоний маш готуються швидко, а якщо це зробити на олії Гхі (її запас в мене також був завжди), то і смачно. Ну, а спеції додадуть родзинку будь якому блюду, та можуть  змінити його смак таким чином, що людина буде впевнена - вона вживає різну їжу.

Каюсь, один раз, прокутивши свою стипендію, та залишившись майже без грошей, я тиждень готувала кабачки в різних варіантах - кабачки парені, смажені, млинці з кабачків, сабджі з них же. Звісно, туди ще додавалось трішечки моркви, одного разу сумний баклажан, який тиждень до цього пролежав у холодильнику, інколи цибуля, або біла капуста. 

І Віктор, який в цю неділю дуже часто забігав на вогник, жодного разу не зрозумів, що він на дієті з кабачків. 

Чому я не попросила в нього грошей? Нуууу, я ж дівчина самостійна, незалежна, повинна вміти планувати бюджет (його слова). Тим більше, що Віктор ніколи не приходив з порожніми руками. Дорогі цукерки, якісне печиво, пляшка витриманого вина, фрукти -  і все це не по сто грамів, а одразу кілограмами, щоб вистачило.

Тому ми вийшли рівно о восьмій, як і планував мій хлопець, сіли у маршрутку, (про власну машину Віктор мріяв, поставивши це питання в главу "перспективи") та попрямували до місця призначення.

Як завжди, першим до місця збору прийшов Жартівник. Хлопа звали, насправді, Степаном, але його манера казати "Ну, я ж пожартував", або "Ти що, жартів не розумієш", зробила його для мене Жартівником на віки вічні. 

Поки Віктор та Степан обговорювали деталі та нюанси походу, підпливла  Пані Запізнянка.  Як зрозуміло з її прізвиська, дівчина ніколи та нікуди не приходила вчасно, виключення були лише для потягів та автобусів - бо вони чекати не стануть. Тетяна мала чітко окреслений термін, на який вона запізнюється - 15 хвилин. Але зараз ми чекали автобуса, тому вона прийшла, як завжди в таких випадках, навіть трішечки раніше.

Наступним підрулило Нещастячко. Взагалі то він особина чоловічої статі, але це не точно. Світ для людини завжди був стабільно сірим, інколи переходячи до темно-сірих відтінків. "Все погано, а буде ще гірше" - такий девіз Нещастячко могло повісити у якості плаката в себе вдома (доречі, багатого, двоповерхового сучасного приватного дома). У поєднанні з ім'ям Сергій, шансів на покращення взагалі не було. Я пораділа, що Нещастячко одразу доєднався до хлопців, бо на початку походу чути, як на цей раз ми всі помремо, не було особливого бажання.