3.

Гліб.

– Доброго ранку, Гліб Борисович, я принесла оновлені прайси на наші бізнес – тренінги, – до мого кабінету входить Ліза моя помічниця.

Сьогодні вона має дуже гарний вигляд. На ній гарна легка сукня смарагдового кольору та босоніжки у тон.

Ліза завжди володіла хорошим смаком. Тому я часто роблю їй компліменти, хоча це декому дуже не подобається.

– Дякую, Лізо. Залиш це на столі, – вказую на теки з паперами й посміхаюся Лізі.

– Ви сьогодні у хорошому настрої Гліб Борисович. 

– Так, а хіба це погано? 

– Та ні просто незвично. Зазвичай ви завжди дуже серйозний та строгий, – каже Ліза та трохи червоніє.

– Не переймайся так. Я повністю з тобою згоден. Вважай, що я отримав приємний подарунок, – зовсім не хочеться пояснювати Лізі причину мого гарного настрою. Та й взагалі це не її справа. Хоча дівчина мій перевірений працівник, все ж до кінця не можу їй довіряти. 

На те є свої причини.

– До речі стосовно подарунків. Скоро в Аліни Володимирівни день народження. Може купити їй якийсь подарунок? – Ліза наче персональний комп'ютер. Все пам'ятає.

 – Так, візьми що не будь на свій смак. 

– Добре, зрозуміла. Ще будуть якісь завдання? Чи я можу йти? 

– Купи, будь ласка, букет троянд і надішли на адресу, яку я тобі скину, – беру папірець і великими буквами виводжу адресу Лани. Хочеться зробити їй щось приємне. Віддаю папірець Лізі й вона мовчки виходить з кабінету. 

Не знаю чому та Мілана увірвалася у моє життя та перевернула його з ніг на голову.

Весь час про неї думаю і згадую наші шалені ночі. 

Вона зводить мене з розуму і мені хочеться її ще і ще. Наче божевільний закоханий підліток.

Навіть не знаю що з цим робити? Між нами стоїть велика прірва. Єдине що ми можемо собі дозволити це хороший секс та мимовільні зустрічі.

Мілана розкішна жінка, але на жаль не моя. Занадто пізно я її зустрів. Якби ж тільки моя доля склалася інакше.

Дивлюся папери які мені принесла Ліза. 

Дзвонить мобільний і я на автоматі знімаю слухавку.

– Алло, я слухаю, – кажу, а сам продовжую вивчати прайс з цінами.

– Ну нарешті. Невже ти опустився до того, щоб відповісти на мій дзвінок, – роздратовано кричить Аліна.

– Це чисто випадково. Чого тобі?

– У мене на наступному тижні день народження. Якщо ти ще пам'ятаєш. Малий чекає, що ти нарешті повернешся з відрядження й прийдеш до нас. Щоб мене привітати.

 – Навіть не знаю. У мене дуже багато роботи.

– Брехун. Ти навіть у відродження не їздиш. Це все відмазка, щоб бути якомога далі від нас.

– Аліно, досить. Я втомився від твоїх постійних істерик. Й так мені добре там де тебе не має, – тепер вже я зриваюся на крик.

– Справді? То котись під три чорти. Я тебе не тримаю, – Аліна знову намагається вивести мене із себе.

– Я б і радий. Та не можу, бо твій батько мене знищить.

– Тобто, ти все це терпиш через нього? – на мить голос Аліни змінюється. Вона ніби все розуміє. Але потім знову стає такою ж самою непробивною.

– Аліно, зараз це вже не має значення. Між нами багато води витекло. Нічого вже не зміниш.

– Ну звісно. Тобі ж так краще. Можеш спокійно завести собі коханку прикриваючись відрядженнями.

Знову вона виносить мені мізки. Я дійсно втомився від її постійних скандалів. Зараз взагалі жалкую, що колись зв'язався з нею. Хоча був час коли я її по справжньому кохав.

– Я прийду. Можеш передати Сашкові що ми скоро побачимося, – втомлено відповідаю й ловлю себе на думці що зовсім не хочу бачити Аліну.

– Гаразд. Тільки приходь один, а не як минулого разу з однією зі своїх шалав.

– Аліно, не починай знову. Ліза моя помічниця. Прийшла зі мною за компанію. Не налаштовуй через це сина проти мене. 

– Як же я тебе ненавиджу. Ти зіпсував моє життя. Через тебе я нещасна, – тепер Аліна починає плакати.

Розумію що потрібно закінчувати цю безглузду розмову.

– Досить Аліно. У мене не має часу виясняти з тобою відносини. Бувай. Побачимося на наступному тижні, – скидую дзвінок, хоча знаю, що Аліна так просто не заспокоїться.

Ця жінка ніколи не піде з мого життя. Все зробить, щоб його зруйнувати.

Колись вона мені сказала, що ніхто так не кохатиме її як я. Тому вона поводилася стати моєю. Та зараз мені стає по справжньому страшно.

Бо Аліна може вчинити що завгодно. Її істерики переходять у неадекватні стани. Тому їй не можна знати про Лану.

Хто знає що може статися на цей раз. Бо ж зовсім недавно вона намагалася облити кислотою мою знайому. Вірніше мого ділового партнера.

Тому що їй здалося що Ельвіра моя коханка. Жінці пощастило що небайдужий прохожий викликав поліцію.

Навіть не уявляю, що вона може зробити з Міланою. Ні в якому разі вона не дізнається про нас. Я зроблю все для цього можливе. 

Бо Мілана єдина жінка з якою мені навіть не потрібно слів.