Розділ 15 Ти заплатиш, я обіцяю!

Медовий місяць Герміони й Рональда був у самому розпалі. Флер й Білл не поскупилися на подарунки й запросили молодих погостювати  у Франції, батьківщині всіх вейл. І хоча Рону ця ідея була не до вподоби, але розчаровувати Герміону не хотілося, бо вже на правах законної дружини вгріє сковорідкою по пиці так, що аж блисне перед очима. "Така собі перспектива"- подумав рудий й сумлінно почав збирати всі свої в'язані светри, які місіс Візлі до глибокої ночі плела у вільний від домашніх обов'язків час. 

— Нащо ти пакуєш всіляке лахміття? — мимоволі крикнула Джінні, коли пробігала повз кімнату старшого брата, яку тепер вже не можна було назвати суто холостяцьким лігвом. Герміона практично ж одразу на навела тут свої порядки, а головне Гаррі тепер переїхав на другий поверх, щоб бути лижче до дівчини, яку одночасно любить й жорстоко ігнорує. Проте Візлі молодша не думала, що Поттер здатен на прояв якихось почуттів стосовно неї. Він вічно повторює, що вона лише сестра його кращого друга, чим змушує рудоволосу застосовувати грубу фізичну силу, щоб знав з ким справу має. Не захотів по-хорошому, буде по-поганому. 
Тим часом доки Джінні  морально готувалася до чергового з'ясування стосунків з Поттером,  Герміона відчула легке запаморочення, коли несла миску з мокрою білизною на задній двір. 

— Герміоно, що з тобою? — Поттер підривається з місця й буквально ловить Герміону за руку, коли та ледь не втрачає свідомість. 

— Це просто легке недомагання. Пусте, Гаррі, зараз минеться! — дівчина втомлено посміхається. Останнім часом вона почувається недобре. З'явилася вранішня нудота. Її  густюще  жорстке волосся, яке вічно плутається стало ламким, а ще постійно хочеться їсти.  Та то мабуть стрес дає про себе знати, бо ще не звикла до ролі дружини й сільського життя. 

— Ей, що тут відбувається? — Джінні ніяк не може второпати, чого це Гаррі тримає Герміону за руку, наче вони закохані. Може вона чогось не знає? 

— Це не те, що ти подумала. Просто Герміона ледь тримається на ногах. Ти замість того, щоб дорікати краще би поцікавилася, бо може в неї ці особливі дівчачі дні, а вона соромиться мені сказати. — Поттер допомагає подрузі сісти біля відчиненого вікна й підіймається на третій поверх. Краще допоможе Рональду складати речі, ніж буде слухати ці дурні звинувачення й бубоніння під вухом. 

— Виглядаєш ти дійсно кепсько! Може Гаррі правий й у тебе... — Руда хоче закінчити речення, але Герміона перериває її. Те, що вона зараз сказала Джінні сприймає як жарт, але це тому, що вона просто перебуває в стані приємного шоку. 

— Справді? А Рон вже знає? — дівчина міцно обіймає подругу, а потім присідає поруч, кладе руку на ще непомітний живіт й лукаво посміхається. 

— Я не впевнена, що дійсно вагітна. З дня весілля пройшло не так вже багато часу, але якщо це дійсно так, то Рон в прямому сенсі слова збожеволіє. Ну, який з нього батько. Він полюбляє спати до обіду й хропе так, що стіни здригаються.— Герміона починає заливатися сміхом. В грудях не вистачає повітря й дівчина відчуває легкі поколювання в нижніх кінцівках. 

— Уявляю перекособочені й здивовані обличчя Фреда й Джорджа, коли Рончик-Бончик скаже їм, що стане батьком. Скоріше за все, шматок маминого гарбузового пирога стане поперек горлянки у обох. — руда не може стримати сміху. Перед очима одразу постає картина, де мама розбороняє синів, бо знову вони звинувачують одне одного у всіх бідах життя. 

— Ой, не згадуй про це гидке прізвисько! Мене досі тіпає як уявляю, що Рон цілувався з тією дурноватою Браун. І як ця безсоромна переслідувала його всюди. — обличчя Герміони стає суворим. Її зараз знудить від спогадів. Але поява Флер змінює усі плани. Вічно ця білоголова без попередження, чим дуже "порадує" Місіс Візлі й не тільки. 

— Ти така бліда, дорогенька! — Флер легенько ляскає Герміону по обличчі, щоб з'явився хоч якийсь рум'янець.

— Боже, що за напасть! Принесла лиха година нечисту. — Джинні не витримує й беручи в руки кошик з білизною йде від гріха подалі, бо ця тупоголова вейла неабияк дратує її. 

— І я рада тебе бачити, Джинні! — Флер посміхається на всі 32 зуба, чим доводить, що їй плювати, що там про неї думають. Вона завжди попереду. 

***

 Поки на кухні точаться "криваві жіночі баталії "Гаррі  вирішує допомогти  містеру Візлі перебрати силу-силенну мотлоху, який вже не вміщується на горищі й скоро проб'є дах.

-Гаррі, без чарів тут не впоратися. Я зараз повернуся. Забув паличку в іншій сумці. Ця робота, сам розумієш. Голову можна забути не те, що. .. -Артур Візлі не встигає договорити й вже спускається скрипучими сходами донизу, де зустрічає незадоволену Джінні, яка тикає йому паличкою прямо у вухо. 

-Нема чого розкидати, де попало! -Випалює руда й неохоче повертається до домашніх справ, показуючи яка вона зайнята.

Скориставшись відсутністю містера Візлі Гаррі перебирає книги, до яких не можна торкатися, бо висить табличка "Цілком секретно".

-Добре хоч током не б'ється. - Поттер вимовляє це в голос й копирсається в купі старих потріпаних часом й життям книг, де знаходить декілька листів адресованих Рону.
 Від кого вони не важко здогадатися. Тисяча поцілунків й сердечок на вже пожовклому папері вказують лише на одну особу, яка могла написати ці "шедеври", а фраза Рончику -Бончику, я так сумую змушує хлопця зніяковіти ще більше. 

"Яка гидота ".  - подумав про себе Гаррі й поспішив з прибиранням . Хлопець  заховав листи між сторінками книг, щоб не попадались більше на очі, бо ще одного удару для своєї й без того розхитаної психіки він не переживе. Не бажав він такого й Рональдові, якому неабияк дісталося від цієї скаженої Лаванди. Знав би Гаррі, що зовсім скоро доведеться пожалкувати про раніше сказане , то прочитав би останнього листа, який загубився поміж сотні інших любовних мук Лаванди Браун. Але тепер муки втрат будуть відчувати ті, хто насміявся над почуттями беззахисної дівчини, яка від безвиході заручилася підтримкою темних сил. Віддавши своє життя в руки Темному Лордові вона доведе задумане до кінця. Вона безжалісно нищитиме все на своєму шляху й прийде тоді, коли ніхто не чекає.