***

Вони тусувалися в різних компаніях у караоке. Але через ідею їхніх вже добряче п'яних друзів опинилися на одному фото

- У вас атфіти парні, давайте зробіть знімок разом

- Але ж ми навіть не знайомі

- От і буде привід познайомитись, - Чанбін штовхає Джіна в плече

- Йди, Джісоне, припини соромитися, - Фелікс підморгує Біну та спостерігає за двома хлопцями, яким явно ніяково

- Ти чудово виглядаєш...

- Дякую, - мило всміхається Хан, - Але твоє обличчя видається мені знайомим

- Справді?

- Так, виглядаєш, як мій майбутній хлопець

- Ти чув, що він щойно сказав? - Фелікс переводить здивований погляд на Чанбіна, який стоїть поруч.

- Чув, коханий, здається познайомити їх було кращим нашим рішенням, - залишає ніжний поцілунок на маківці хлопця. Та спостерігає, як червоніють вуха Хьонджіна.

- Еммм...  ну дякую, - все ж нервовий сміх виривається з грудей Хвана. Бо юнак, що стоїть поруч схожий на античного бога не менше. А ще й ці сексі окуляри не дають Джіну нормально думати. Він хоче зняти їх з цього парубка та цілувати, цілувати, цілувати пухкі губи, щоб у грудях горіло від нестачі повітря. Хоче почути, як Хан стогнатиме в його вуста та вигукуватиме ім'я Джіна, коли той, притискаючи гаряче тіло блондина до свого, різкими рухами вибиватиме з його легень усе повітря. Але голос Джісона повертає хлопця до реальності.

- Я думав ти фліртуватимеш у відповідь, - фиркає той, дивлячись у вічі Хвану, який знову губить всі слова. У своїх фантазіях Хьонджін набагато сміливіший ніж у житті.

- А я не вмію... - розгублено шепоче, вдивляючись у карі очі, в яких хоче потонути, загубитися, і щоб ніхто не зміг знайти його.

- Я можу тебе навчити, - вони занадто близько, і серце Джіна сполоханою птахою, готове вилетіти з грудей. Але це почуття лякає, тому він робить крок назад, та, нарешті, видихає. Хьонджін не може переступити межу з парубком, якого бачить вперше, і, можливо, востаннє у житті.

- Мені, вже час. Радий був познайомитись, бувай, - блондин так швидко зникає, що Джісон і слова вимовити не встигає. І що це було?!

- Але ж я навіть не знаю, як тебе звати, -  розгублено бурмоче йому у спину.

- Хьонджін його звати, - чується позаду лінивий голос Фелікса, що обіймає якогось милого хлопця.

- А це..?

- Це Чанбін мій бойфренд, а Джін його кращий друг, - посмішка на веснянкуватому обличчі стає ширшою, - Класно, що ми вирішили вас познайомити, скажи?

- Угу, дуже класно, а цей Хьонджін, де навча...

- В нашому універі на журналістиці, завтра у нього перша пара у вашому корпусі. Не дякуй, - сміється Со, але Хан всеодно дякує, бо завтра він ловитиме своє щастя.

Хьонджін виходить з авдиторії та плететься на вихід. От хто придумав бігти на англійську на інший факультет. Дурня повна. Ще й перша пара! Він і так ледь очі пролупив зранку, а тут ще й на інший кінець міста пертися. Жахіття. Та його гріє думка про гарячу запашну каву, яку Хван собі зараз купить. Але його плани руйнує неймовірної краси букет, який з'являється прямо перед обличчям.

- Це тобі, - чується смутно знайомий голос десь за квітами.

- Дякую, - червоніючи, як мак Джін забирає квіти. Його улюблені доречі.

- Ти знаєш ці хризантеми чарівні, але ти набагато прекрасніший, - видає Джісон, та широко всміхається.

- Ти зі всіма говориш фліртом, чи лише зі мною? - схиляє голову набік зацікавлено роздивляючись обличчя юнака. Ну от на ньому знову ці окуляри!

- Лише з тобою, Хьонджіне. Я доречі Джісон, бо ти вчора так швидко втік, що я не встиг сказати своє ім'я. І там, у квітах, ще є знімок, який ми вчора зробили. Я вибрав той де ми обоє класно вийшли, - з кожним словом голос Хана лунає все голосніше. На них починають озиратися люди, а Джін червоніє ще дужче.

- Ох, гаразд. Дякую за квіти, але у мене зараз є плани...

- Чи можу я стати їхньою частиною? - цей хлопець, напевно, ніколи не припинить зваблювати його.

- А тобі хочеться? - відповідати питанням на питання це краще що юнак може зробити у такій ситуації. Він знову губиться поруч з Джісоном. Не знає, як поводитись, щоб не зіпсувати атмосферу і не відштовхнути цього привабливого парубка.

- Звісно. Я хочу запросити тебе на каву, якщо ти не проти, - щиро всміхається Хан очікуючи на відповідь Хьонджіна, який зовсім трішки вагається, але все ж погоджується.

Виявляється у Джісона є своє авто, яким вони і їдуть до затишної кав'ярні. Хлопці замовляють собі каву, а Джін занотовує у своїй голові, що блондин любить чізкейк. На касі хвилин п'ять сперечаються хто ж платитиме і зрештою розділяють рахунок. Більшість часу Хван мовчить за те, Хан говорить за двох.

- Тут готують найсмачнішу каву в місті, - всміхається кутиками губ, спостерігаючи, як Джісон їсть, - Але чому ти запросив мене?

- Ну, я залицяюсь до тебе, бо ти мені сподобався вчора, - дивиться прямо увічі, та спокійно пояснює так, ніби про погоду говорить, а Джін вже не може пригадати, коли його полічки мали свій звичний колір, а не багряно-червоний.

- Ти жартуєш зараз? - вдивляється в обличчя навпроти вишукчи ознаки насмішки, але Хан чесний і щирий, а це змушує серце битися частіше.

- А схоже? - його брова скептично підіймається вгору.

- Ні, - коротко відповідає, але опускає погляд у чашку з гарячою і запашною кавою.

- Тоді ти проти? Якщо так, то можемо спочатку...

- Ні, я не проти, просто не можу повірити, що міг сподобатись тобі при першій зустрічі, бо виглядав м'яко кажучи...

- Божественно, - з ентузіазмом перериває його Хан, - Ти кожен день бачиш своє чарівне обличчя в дзеркалі, я не розумію, як ти міг не сподобатись.

- Ааа, припини, - він затуляє обличчя руками, - Давай краще поговоримо про щось інше, - його голос лунає приглушено, а Джісон просто тихо сміється.

- Добре, розкажи чому саме журналістика? - трохи замислившись питає юнак розглядаючи досі рожеві щічки Хьонджіна, який був надзвичайно милим. Хотілося обіймати його та нікуди не відпускати з своїх рук. Джісону подобається з яким захопленням Джін розповідає про свою професію. Він горить нею, і це передається і Хану, який уважно слухає парубка.