Глава 1. Частина 1. Фантомас і декілька екземплярів

Роль медичної сестри в медичному товаристві вкрай занижена. Інша справа — лікарі, що поважно походжають у білих медичних костюмах чистими коридорами всіляких лікарень. Вони роздають вказівки медсестрам, а ті, бідолашні люди, котрі донедавна не мали навіть права на вищу освіту в сфері медицини, мають беззаперечно виконувати накази, іноді — навіть сповнені зовсім якоїсь маячні.

Та я жодним чином не маю на меті ображати лікарів — великих світил медицини. Мені б просто хотілося розповісти про те, що медичні сестри — це не сірі й безжиттєві плями, а повноцінні люди, які також багато чого вміють. А найголовніше — що багато чого чують і знають, зважаючи на те, що при них не соромляться озвучувати найсекретніші таємниці, якими лікарняні стіни наповнені по зав'язку. Їх просто не помічають або не хочуть помічати. Та від цього факту вуха в медсестер усе ж не відвалюються і язики не відсихають.

А загалом, ви колись чули, читали або, можливо, бачили окремі твори про медсестер, як про самостійного персонажа? Я — ні. Лікарі... Акушерки... Та тільки не медсестри.

***

До цієї клініки я влаштувалася за оголошенням, яке знайшла в інтернеті. Зарплата була так собі, але недалеко від дому і графік позмінний, що завжди краще, ніж п'ятиденка.

Клініка відкрилася за місяць до мого працевлаштування. І в цьому був плюс, оскільки колектив тільки формувався. Так для мене було б легше в нього влитися. Другим плюсом було те, що все в ній було новим, ще поки чистим і багатим. Третім плюсом був профіль роботи самої установи. Це була клініка косметології та естетичної медицини. Ніяких хворих і вмирущих.

«Якщо з терміном “косметологія” все зрозуміло, то що таке “естетична медицина”?» — можливо запитаєте ви.

А я вам відповім, що не знаю. Часом люди хочуть нагнати важливості на себе або на те, що роблять. Тому придумують синоніми з гучним підтекстом до абсолютно звичайних слів. Ось як я розумію це словосполучення, але все ж так прийнято говорити. Це щось на кшталт важливої приставки «Сер» в імені Елтона Джона.

Першим, кого я побачила в цій клініці, була Старша медсестра. Старша медсестра — це такий собі комунікатор між медсестрами, санітарками і «вищим суспільством Гіппократів». При цьому всьому «Старша», як її називають у простонародді, теж є «виходцем із простолюдинів», але гонору, як у «Гіппократів». Ось така проста ієрархія.

Старша запросила мене на співбесіду до свого кабінету, який був схожий на маленьку комірчину. Вона була бідно обставлена тими меблями, які в ній змогли розміститися. Два зсунутих столи стояли під єдиним одностулковим вікном і займали майже весь простір. Під стільницею кожного столу стояли неакуратно засунуті два дерев'яні стільці.

Пишна, але злегка обрюзгла жінка плюхнулася на стілець з такою силою, що він голосно заскреготав, нібито скаржачись стороннім на те, що втомився все це терпіти. Я тихенько присіла за сусіднім столом навпроти. Місця за столом було так мало, що я зі своїми п'ятдесятьма кілограмами ледве втиснулася. А Старша, не будучи вульгарною жінкою, але стиснутою в обставинах і робочій площі, взагалі виклала свої пишні груди на стільницю. Вона подивилася на мене і мило розпливлася в єхидній посмішці.

— Розкажіть про себе, — промурликала Старша. Голос її був схожий на дзюркотливий струмок — дзвінкий і легкий, але в поєднанні з її єхидним обличчям, перевтілювався в зливні води з міської водостічної труби, що стирчала в старій стіні, з якої осипалася штукатурка. Штукатурка з неї і справді осипалася. Тонна безсмаку накладеної косметики, яка пересушила шкіру на щоках, від посмішки потріскалася і рухнула на клавіатуру ноутбука, що стояв перед нею.

Від моїх скупих розповідей про медсестринський досвід вона зовсім не надихнулася, але трималася гідно. Підтримання награно-зацікавленого вигляду мало не увігнало її в сон, але несподівано відчинилися двері і в них зайшов чоловік. Коротко стрижена голова Старшої автоматично втягнулася в товсті плечі, спина зсутулилася, приймаючи дугоподібну форму, а погляд опустився в білу кахельну підлогу. Таке перевтілення сильної і незалежної начальниці в жалюгідну тремтячу бабу могло сигналізувати лише про наближення вищого керівництва.

Не встаючи зі стільця я повернула голову і в тридцяти сантиметрах перед своїм носом побачила біле полотно чоловічих медичних штанів, на якому скромно виділявся масюпусінький горбок. З останніх сил подавляючи в собі напад дикого сміху, я подивилася вгору. Наді мною стояв високий, худий мужик з натертою до блиску лисиною. Я довго думала, кого він мені нагадує, поки не отримала підказку десь із глибин своєї пам'яті. Чоловік напевно був втраченим близнюком Фантомаса. Але зважаючи на погану уяву, я досі не зрозумію, кому з цих двох персон пощастило більше. Ось, ви, ким би стали: Фантомасом з синьою шкірою, як у фільмі, чи рудим і конопатим Фантомасом, як у випадку з цим чоловіком? Але на цьому його переваги не закінчилися. Дивлячись пильно в мої очі, він сказав:

«Брли брли брли брли.» (Незв'язна мова — прим.авт.)

І тут-то мене осінило, що у цієї персони ще маса козирів у рукаві.

Зізнатися чесно, мій мозок не розшифрував жодного послання Фантомаса, але перепитувати я не наважилася, оскільки мала велику потребу в працевлаштуванні. Я нейтрально махала головою, як би і не «так», і не «ні». Смію припустити, що це більше нагадувало розминку, кругові рухи шиєю при занятті гімнастикою, але іншого виходу я не мала.

«Брли брли брли брли.» (Незв'язна мова — прим.авт.) — зронив він Старшій, поспіхом покидаючи кабінет.

«Напевно віддав черговий наказ?» — пронеслося в моєму ошарашеному і потребуючому перезавантаження після такого конструктивного діалогу, мозку.

Не встигли за Фантомасом зачинитися двері, як Старша перевтілилася знову в Старшу, ставши на кілька сантиметрів вище елементарно випрямивши спину.

— Ми беремо тебе на місячне стажування, — важнічала Старша, навмисно перекладаючи вислови Фантомаса, розуміючи, що я цього щиро потребую.