Глава 12

Не все то золото, що блищить…

Артур

«Клята сесія!» — хотілося на весь «Фауст» кричати мені, та я стримувався.

Нині стояв у холі корпорації та… Очікував. Ось так прямісінько під носом у Валеріана. Сидів собі на шкіряному диванчику і обдумував все, що трапилося за мого від’їзду.

Колись в голову прийшла дивна думка: ось що буде, якщо я стану викладачем? От і побачили. Перші важливі події, і мене в місті немає!

Я ще досі закочував очі від роздратування… Як можна допустити настільки великі пробоїни у системі охорони, щоб коханку очільника корпорації ось так легко можна було викрасти? Так, про всі події знав, але без подробиць. Моя інформаторка щось небагатослівна. Довелося пообіцяти їй знижку на «терапію», може, язик розв’яжеться.

— Може вам кави? — прошелестів мелодійний голос поруч.

Прекрасна блондинка, працівниця рецепції, привітно посміхнулася. Форма на ній лежала ідеально, і якби не ніч з «Вікою» організм зреагував зовсім по-іншому. Нині чоловіча частина розуму спала спокійно, даючи всі карти логіці й здоровому глузду.

— Та ні, дякую, — проказав я й прочистив горло. — За мною скоро прийдуть.

Так… І я не брешу. «Фаусту» на якомусь з рівнів став необхідний штатний психолог, і я подав свою скромну персону ще за декілька днів до приїзду в місто. По документах в мене все чудово, а якщо десь щось не те вилізе… Що ж, Іллі доведеться літати з найвищого поверху «Фобосу», немов пташці. От лети-махай-махай, про життя не забувай.

Вона кивнула й залишила мене в спокої. Я ж очікував, чи приймуть мене хоч на випробовувальний термін. Може, попрацюю з Вікою й хоч десь її побачу?

Думка про предмет свого обожнювання змусила серце забитися швидше: давно не бачив її. Та й моя люба співбесідниця згадувала, що коханка Доброльського на людях поки не з’являється.

Її я побачив через якихось десять хвилин, коли Арсеній Гнатович вручив мені тимчасову карту доступу до корпорації. Так… З хижою посмішкою на вустах, наче чекав, поки я оступлюся. Не на того напав!

Фірсанова вийшла з двома охоронцями, що слідували за нею тінню. Витончена жінка: чорний діловий костюм, підбори. Дух перехопило, і ось тут вже логіка зі здоровим глуздом давала задню. Після всіх новин хотілося підійти… Ні! Підбігти, взяти за плечі й розпитати: «Що трапилося?».

Виглядала вона похмурою, як поломана лялька. Я не бачив сліду радості на її обличчі, й здавалося: Віка все робила на автоматі.

— Не раджу пожирати поглядом Вікторію Ігорівну, — так тихенько й серйозно проказав голова служби безпеки. — Рівнем ти не доріс, а наш бос зараз всіх з тельбухами їсть без соусу, хто до неї наближається. Другі люди на поляні пасуться.

Ага, наче я не знаю про її вибір. Про ті нікому не потрібні відносини і наслідки. Жінки завжди ведуться на владних чоловіків. От коханка батька, що «типу» поїхала провідати далеких родичів і звільнилася, повернулася до нього ж, але в такому вигляді, що краще не бачити… Чоловік, що стояв перед мною, був майстром своєї справи. Роботу він виконував на всі сто відсотків. Але зі мною він промахнувся…

— Гнатовичу, — Віка підійшла до нас, і я мимоволі усміхнувся, — я їду в редакцію.

— Авжеж, — проказав Арсеній. — Зараз накажу подати машину.

Потім її погляд уже зупинився на мені.

— О, не знала, що психологи перекваліфіковуються до роботи в корпорації, — хмикнула вона й окинула поглядом з голови до ніг. — Мало платять?

— Відділ HR попросив надати їм спеціаліста, — пробубнів Гнатович, натискаючи щось в телефоні, — так бідосі трудяться, так вже їм виснажливо, що ось треба він!

І тепер Фірсанова дивилась на мене задумливо.

— І що, облаштуєш йому кабінет? Іншим відділам теж дозволено душу вилити чи ні? То у нас ейчарники особливі? У них же Яночка до родичів поїхала.

Ім’я вона випалила з особливою інтонацією, й вони переглянулися. Я вдав з себе дурня, хоч про все знав прекрасно: Ольгерд Лопата, якого рве від вигляду трупа, не збреше. Й, певно, красива була картинка — оті батькові страждання.

 — Обов’язком психолога є допомога всім, хто її потребує, — вивчені заздалегідь фрази відскакували від зубів, — тому, думаю, якщо така поважна пані зайде на консультацію, то не така вже й біда.