1. Життя, свобода, дар — розмінна монета.

— Підійди ближче. — різкий та холодний голос вирвав Естер із підсвідомості.

Вона мимоволі здригнулася і зробила кілька кроків назустріч чоловікові у чорному плащі, який сидів, розвалившись у кріслі.

"Не дивись йому в обличчя, — сказала вона собі. — Просто скажи все, що запланувала."

Але голова мимоволі піднялася, і її очі зустрілися з іншими очима, які колюче її розглядали. Естер відчула, як її пройняв холод — це були очі не людини. Вони відблискували червоним і блукали по ній, намагаючись спіймати на брехні.

— То повтори ще раз: навіщо ти прийшла до мене?

Спокійно, Есто, спокійно…
Вона наказала собі зібратися і заховати всі емоції.

— Могутній принц Ризанії примушує мене до шлюбу. Я втекла, і він відправив своїх мисливців, щоб розшукати мене. — вона постаралася зробити голос рівним. — Мені потрібен захист. Така могутня людина, як ви, яка протидіє правителю Ризанії, зможе заховати мене від нього.

— Цікаво… — голос чоловіка набув небезпечної вкрадливості. — Навіщо ти так сильно знадобилася принцеві?

Естер ковтнула.

— Я була обіцяна йому в дружини.

— Дівчинко, не намагайся мене обдурити. — у повітрі почала розливатися загроза. — За брехню я караю навіть найближчих послідовників та друзів. А про слуг навіть мови не йде. У тебе, звичайно, смазливе личко, але... — темний маг витримав паузу. — Ти не зможеш переконати мене, що могутній принц розшукує тебе з мисливцями лише через шлюб.

Еста затремтіла.
Тихо. Не можна показувати йому свій страх.

У її планах не було розповідати темному магу про свої здібності, але зараз вона не бачила іншого виходу. Ніхто її за волосся сюди не тягнув. Вона знала чутки про його жорстокість, але все одно сама прийшла.

Доведеться йти до кінця.
Повертатися до принца вона не збиралася. При одній згадці, як він катував її, вимагаючи зцілювати його та його солдатів, а при будь-якій спробі відмовитися залишав без їжі та води, в неї слабли ноги. На тілі ще й досі були багрові рубці від батога, які вона навмисно не загоювала щоб випадково не видати себе.

— Пауза дещо затягнулася, дівчинко. — нелюдська усмішка проступила на обличчі мага. — Ти випробовуєш моє терпіння.

— Я… — Естер розгубилася. Все одно рано чи пізно він дізнається! — ...Я можу зцілювати навіть тяжкі травми та рани. Можу витягти людину з того світу, навіть якщо рана або хвороба смертельна. Принц змушував мене віддавати весь магічний резерв на зцілення його солдатів та брав мою кров, щоб омолоджувати себе. Він катував мене…

— Цілитель? — нелюдські очі мага вперше подивилися на неї здивовано. — Але ж цілителі не народжувалися вже близько сторіччя. Невже ти справді володієш таким унікальним даром?

Естер мовчала.
Очі мага спалахнули червоним.

— Твій дар буде корисним мені.

Вона так і знала. Так і знала, що, як не принц, так хтось інший захоче розпоряджатися її даром.

— Ти не боїшся? — запитав маг.

Вона гордо підняла голову і відкрито подивилася йому в обличчя.

— Краще я добровільно ділитимуся даром з будь-ким іншим, але принц мене та мого дару не матиме!

Почувся дивний звук, і вона не відразу зрозуміла, що це був хрипкий сміх, який вирвався з грудей чоловіка у чорному.

— Тоді чому ти не пішла до будь-кого? Чому прийшла саме до мене?

Естер чітко відповіла:

— Я не знаю інших настільки могутніх магів, як ви, які здатні протистояти принцеві і мали б змогу захистити мене від нього.