Розділ 6 Планета чужих

Сторінка 36

«Найстрашніші відкриття — це не ті, що показують нам невідоме. Це ті, що доводять: невідоме вже давно знає про наше існування».

Каел стояв на краю табору й дивився на горизонт.

Перед ним простягалися безкрайні джунглі. Високі дерева хиталися від вітру, між ними стелився легкий туман, а десь далеко гуркотіла гроза.

Здавалося, планета була спокійною.

Але Каел уже навчився не довіряти цій тиші.

Він дивився в одну точку, не відводячи погляду.

Щось було не так.

Він не міг пояснити, що саме.

Просто відчував.

Наче хтось дивився на нього з-за дерев.

Каел повільно підняв сканер.

Екран був майже чистим.

Лише кілька слабких сигналів життя.

Він зробив крок уперед.

І раптом—

пік.

Сканер подав короткий сигнал.

Каел різко подивився на нього.

Сигнал зник.

— Що це було?.. — тихо промовив він.

Десь у джунглях хруснула гілка.

Каел миттєво повернувся.

Нічого.

Тільки дерева.

Він ще кілька секунд спостерігав за лісом, після чого швидко повернувся до центрального штабу.

У командній палатці вже перебували капітан морпіхів, кілька офіцерів та інженери.

Каел увійшов швидким кроком.

— Готуйтеся до дослідження планети, — сказав він.

Капітан морпіхів одразу підняв голову.

— Є якісь новини?

— Так.

Каел поклав сканер на стіл.

— Я отримав сигнал. Дуже слабкий. Але це не головне.

Він подивився на офіцерів.

— Повідомте всім морпіхам: на нас ідуть Чужі.

У палатці запанувала тиша.

— Скільки? — запитав капітан.

— Не знаю.

Каел говорив спокійно, але в його голосі відчувалася напруга.

— Нехай займають оборонні позиції. Турелі перевести в бойовий режим. Інженерам перевірити електричний паркан.

— А ти? — запитав капітан.

Каел повернувся до карти.

На ній була позначена територія колишньої бази організації Ю-К.

— Я і невелика група морпіхів вирушимо до бази, яку покинули люди Ю-К.

— Просто зараз?

— Саме зараз.

Капітан насупився.

— Каел, якщо Чужі справді наближаються…

— Саме тому ми повинні дізнатися, що вони приховували.

Каел показав на карту.

— Якщо Ю-К знайшли тут щось, що пояснює появу Чужих, ця інформація може бути всередині бази.

Один з офіцерів тихо запитав:

— А якщо там уже є Чужі?

Каел подивився на нього.

— Тоді ми не будемо їх шукати. Ми будемо шукати інформацію.

Повідомлення миттєво розійшлося по всьому табору.

— Усім підрозділам! Приготуватися до можливого нападу!

Табір ожив.

Морпіхи побігли до оборонних позицій.

Хтось заряджав автомати.

Хтось перевіряв важке озброєння.

Вогнеметники перевіряли балони.

Оператори запускали турелі.

Інженери бігали вздовж оборонної лінії, перевіряючи генератори та електричний паркан.

— Сектор три?

— Готовий!

— Сектор чотири?

— Турель працює!

— Генератор?

— Стабільний!

У джунглях тим часом було тихо.

Занадто тихо.

Через кілька хвилин до командного центру прибіг один із операторів.

— Капітане!

— Що?

— Сканери щось ловлять.

Каел миттєво підійшов до нього.

— Покажи.

На екрані з'явилися кілька слабких сигналів.

Один.

Другий.

Третій.

Потім ще.

— Скільки їх? — запитав капітан.

Оператор нервово проковтнув.

— Поки що не можу визначити. Вони рухаються через джунглі.

Каел дивився на екран.

— Вони йдуть до нас.

Капітан морпіхів кивнув.

— Тоді починаємо оборону.

За межами табору вже стояла невелика група морпіхів.

Їхній бронетранспортер очікував біля головного виїзду.

Двигун працював на холостих обертах.

Каел вийшов із командного пункту.

На ньому була броня, автомат за спиною, пістолет на поясі та кілька гранат.

Капітан морпіхів підійшов до нього.

— Група готова.

Каел подивився на бронетранспортер.

Біля нього стояли морпіхи з автоматами й важким озброєнням.

— Скільки?

— Вісім.

Каел кивнув.

— Достатньо.

Він піднявся на бронетранспортер.

— Уперед.

Машина рушила.

Колеса розчавлювали мокру землю, а гусениці залишали глибокі сліди в багнюці.

Каел сидів усередині й дивився на джунглі через вузький оглядовий отвір.

Дерева пролітали повз.

Темні.

Величезні.

Неприродно тихі.

Один із морпіхів порушив мовчання:

— Сер…

— Так?

— Вам теж здається, що за нами хтось стежить?

Каел кілька секунд мовчав.

— Так.

Морпіх нервово подивився назад.

— Тоді чому ми їдемо далі?

Каел перевірив магазин автомата.

— Бо іноді відповідь ховається саме там, куди тебе найменше хочеться йти.

Тим часом у таборі підготовка до оборони завершувалася.

Морпіхи зайняли позиції за укриттями.

Автоматичні турелі були наведені в бік джунглів.

Вогнеметники стояли поруч із проходами.

Інженери завершували перевірку електричного паркану.

— Усі підрозділи готові, — повідомив оператор.

Капітан морпіхів стояв біля командної панелі.

— Ніхто не стріляє без наказу.

— Так точно.

Він подивився на ліс.

Десь там був Каел.

І саме там зараз могли перебувати Чужі.

Раптом одна з турелей повернулася.

Клац.

Усі морпіхи напружилися.

— Контакт? — запитав капітан.

— Ні… схоже, датчик спрацював через рух рослин.

Турель повернулася назад.

Але ніхто не розслабився.

Бронетранспортер Каела нарешті зупинився.

Перед ними з'явилися перші споруди бази Ю-К.

Вони були наполовину заховані в джунглях.

Великі металеві конструкції заросли рослинами.

Деякі будівлі були пошкоджені.

На стінах залишилися сліди пострілів.

А головні ворота були повністю відкриті.

Каел повільно піднявся.

— Приїхали.