15

Глава 15                                                                                    

Кошмар про який я через сьогоднішні події навіть не згадувала. Стоїть ніби примара серед ночі.  Навіщо він приперся сюди? Сьогодні ж не його день! Невже, щоб знову принижувати мене, щоб скористатися моїм тілом, щоб ще раз виваляти у бруді і, щоб ще раз встромити ножа мені у серце.

Давид щось уважно розглядає у своєму телефоні, тому не одразу помічає мене. Він і досі у діловому костюмі, а це означає, що після роботи цей негідник поспішав приїхати саме до мене. Не хочу його ні бачити, ні слухати. Була б моя воля, букет, який я стискаю у руці танцював би самбу на його пихатій пиці. Почуття були надто гострими. Моє серце наповнене гнівом, призирством, а ще я дуже хотіла, щоб ця сволота бодай на кілька хвилин відчула мій біль, якого  він мені завдає.

---- Ну, ... привіт, Єво! Ти чого так пізно повертаєшся додому? Невже вирішила давати уроки малювання й татусям своїх учнів? З ними, мабуть тобі набагато  цікавіше ніж з дітлахами? ---- знущається Давид, демонструючи мені посмішку самого отруйного змія. Проковтнувши образу запитую: ---- ти чого  припхався? Сьогодні ж не субота! ---- шиплю я, стоячи на тому ж місці. Йти прямо у пащу тигра у мене просто не вистачає сміливості.

---- Не повіриш! Закортіло сексу, ... саме з тобою. Ти стала моїм наркотиком, Єво. Ходімо до будинку, я не збираюся тут стояти цілу вічність.

Час зупинився, і все навколо зупинилося. Мене охопив жах від його жорстоких слів. Я більше не відчувала запаху квітів, які тримала у руках. Моя шкіра  горіла вогнем. На мить мені здалося, що моє тіло  для Давида мішень у яку він жбурляє розпечене каміння, шрами від якого залишаться на все життя. Сил боротися немає зовсім. Та й сенсу у цій боротьбі теж немає. Давид Алієв ---- підлий шантажист, а я просто жертва! Тож якщо і надалі хочу, щоб моя таємниця не потрапила до вух моїх рідних, змушена терпіти його безрозмірне хамство. Сподіваюся, що скоро він знайде собі нову жертву та дасть мені спокій. 

---- Ходімо! ... Покінчимо з твоїми бажаннями й забирайся з мого дому, ---- викрикнула я, пройшовши повз нього зі швидкістю вітру.

---- Ти чого така зла! Хіба не знаєш, як поводитися зі мною, щоб заслужити мою прихильність? ---- сміється Алієв.

---- Алієв, ти, що забув за чим і до кого приїхав? 

---- А ти ще та хвойда, Єво. Ще та ...

Відчинивши двері, проходжу до своєї кімнати й зупиняюся, щоб покласти квіти. Давид не провалився крізь землю і уже стоїть навпроти мене. Наші погляди свердлять один одного, але далі ніхто не промовляє жодного слова. Розуміючи, що цей негідник нікуди не зникне, поки не отримає своє, починаю роздягатися. 

Давид ніби оскаженілий і голодний звір, одним стрибком притискає моє тіло до стіни. Жадібно пестить мої груди. У даній ситуації я безсила, я беззахисна. Зараз знову дозволю йому скористатися своїм тілом, тому відвернувши голову у бік здіймаю руки вгору, дозволяючи роздягнути себе ...

 Я спробувала абстрагуватися, але нічого не виходило. Час ніби зупинився і я завмерла разом із ним. Моє тіло стало предметом для утіх одного мерзотника. На його язику так багато жовчі і вся вона ллється на мене. Тому мабуть, мені зараз  так гірко!? Єдине, що залишилося, то це чекати, поки не закінчаться Давидові  знущання.

 Його збудження лише наростало і йому схоже байдуже,  що у моєму погляді лише огида. Мої почуття його не хвилюють зовсім.

---- Ти зараз схожа на кусок льоду. Не розумію, що чоловіки знаходили у тобі? У тобі зовсім  немає пристрасті. Чому, Єво? Чи ти така холодна лише зі мною? А може твоя холодність ще більше розпалює мене? 

Я навіть не поворухнулася. Не видала жодного звуку. Хай закінчує те, що почав й забирається геть.

---- Чому не відповідаєш?

---- А ти хіба за тихими  розмовами сюди приїхав? ---- промовляю я, так і не повернувши голову до нього.

---- Ти права, ... я не благородний лицар, щоб сортувати твоїх одурманених тарганів.

 Схопивши за руку, Давид поволік мене до ліжка. Жбурнув на подушки  ніби надокучливу ляльку, навіть не потрудившись  повністю роздягнути мене. Ну звісно він думає, що з такими, як я достатньо лише зсунути у бік трусики. Сам він теж не роздягнувся, лише розстебнув штани,  одягнув презерватив  і я відчула себе ще більш брудною та приниженою. 

 Закривши очі, я до хрусту у руках стискаю ковдру і до крові  закушую губу, поки Давид Алієв шукає розрядки у моєму тілі. Доведеться терпіти, поки він не отримає свого збоченого задоволення. 

---- Не вдавай великомученицю, Єво. Це лише невеличка плата  за моє мовчання. Така собі  малесенька частинка,  ---- скотившись з мого тіла, прохрипів Давид.

Не промовивши жодного слова я спробувала піднятися, щоб привести себе в порядок. Пустота і холод геть усе витіснили з мого серця, але я змусила себе нічого не відчувати.

---- А тепер, коли ти отримав те що хотів,  забирайся з мого дому! ---- випльовую  кожне слово наповнене лютою ненавистю. Мені негайно потрібно в душ.

Мене усю трясло і я добре розуміла, що якщо Давид просто зараз не покине мій дім я заридаю  перед ним. Впаду на коліна і почну благати просто вбити мене.                                     

---- А я нікуди не поспішаю, Єво! Чи у тебе на сьогоднішню ніч є ще кілька клієнтів й ти тому гориш бажанням негайно  випровадити мене? 

Ця потвора у чоловічій подобі не мала у собі жодної краплі людяності. Сипала образами ніби рясним дощем, а я продовжувала їх ковтати не маючи шансу захистити себе. 

Почувши, що Давид нікуди не збирається їхати я хотіла як є вискочити з будинку й бігти невідомо куди, але гордість не дозволила мені цього зробити. Силою волі я змусила себе заговорити до нього.

---- Не бачу причин, щоб ти ще хоч на хвилину залишався у моєму домі, Давиде. 

---- За те я їх бачу, Єво. Мені от дуже цікаво чому ти така холодна та непривітна зі мною? Невже лише через те, що я не оплачую твої послуги? Але можливо, якщо ти  покажеш мені все на що здатна, я підкину тобі кілька зелених купюр.