13

Глава 13                                                                             

Єва 

Нарешті цей негідник дав мені спокій. Хоча спокоєм мій стан навряд чи можна назвати. Дійшовши до будинку я відчувала, як нестерпно пече у грудях. Лише приступу мені бракує зараз.  Потрібно негайно  прийняти ліки. Байдуже, спершу змити з себе його запах. Не можу відчувати його на собі, бо нудить.

На ватяних ногах стаю під струмінь гарячої води і притуливши чоло до плитки заходжуся диким плачем раненого звіра. Щойно Алієв використав моє тіло. Просто взяв те ,що хотів.  Найгірше, що я не могла плюнути йому в обличчя, вдарити коліном у пах або ще щось з того коли не хочеться підпускати до себе чоловіка , а покірно лежала, ніби безмозка  вівця. Гидко, соромно .... перед собою. Навіть у агенції ніхто так не чинив зі мною. Усі знали, що я лише красиве тіло для супроводу перестарілих мільйонерів, а не для сексуальних утіх.

 Ідучи до ліжка, просто дивилася перед собою, намагаючись витіснити з думок те що сталося. Не виходить! Душу коти дряпають до крові, а вона краплями стікає на моє зранене серце.

При спробі заплющити очі одразу з'явялися картини того, що сталося у саду. Ніколи раніше мені не доводилося зустрічати когось бездушнішого ніж Давид Алієв. Підібравши під себе ноги я проплакала близько години. Згодом трохи заспокоївшись зрозуміла, що море сліз не вирішить моєї проблеми. Погрози Алієва не зникнуть самі по собі . Невже мені доведеться терпіти його приниження кожних вихідних? 

Я так і не змогла себе змусити піднятися з ліжка. Просто лежала втупившись поглядом в стелю. Завтра мені на роботу, а попереду мене чекає безсонна ніч, наповнена страхітливими кошмарами.

  Давид 

Ця Єва стала моїм наркотиком! Елітна проститутка, наркоманка! Хто зна скільки ще у ній пороків, а я став залежним від її погляду повного лютої ненависті, від тіла, яке зводить з розуму, від її неймовірного запаху, який усюди переслідує мене. Думав мені вистачить одного разу. Ох, як же я помилявся! Тепер точно знаю, що вона стане ідеальним варіантом дівчини за викликом. І байдуже, що дівка вдає з себе холодне стерво. Наступного разу обов'язково підкину їй якусь дорогу цяцьку от і розтане снігова королева. Єва маленька, меркантильна сучка. Без винагороди вирішила не демонструвати шалену пристрасть у траві. Відвернула голову і дала можливість володіти своїм тілом. Невже хотіла, щоб я посипав її тіло золотими монетами? 

Нічого, наступного разу все буде геть по-іншому. Я намагатимусь проявити більше ніжності й терпіння. Подбаю не лише про своє задоволення, а ще обов'язково скажу їй, що ми проконсультуємося з наркологом на рахунок її залежності. Навіть затуманений пристрастю я бачив наскільки Єва худенька, які темні тіні залягли під її очима. Єдине, що я можу зробити для неї, то це змусити позбавитися залежності. На її руках дійсно немає слідів від уколів, а це означає, що нам буде легше справитися з її недугом. Можливо вона просто заплуталась у собі? Збилася з вірного шляху, а її рідним нічого про це не відомо. 

Єва дійсно талановита художниця. Картина, яку вона малювала у саду варта уваги і захоплення. Художники як правило мають надзвичайно тонку душу, а те, що мені відомо  про Єву ніяк не збігається з такою думкою.

   Єва 

Відкинувши ковдру я змусила себе піднятися з ліжка. Просто лежати ніби кусок мертвої деревини більше  не було сил  За цілу ніч мені так і не вдалося бодай подрімати. Глянувши на годинник побачила, що вже майже шоста ранку.  Саме час починати збиратися на роботу.

Підійшовши до вікна я розсунула штори і замилувалася сходом сонця. От і новий день у якому не буде циніка Алієва і це неабияк тішить.

 Умившись я приготувала собі легкий сніданок. Вівсяної каші і кілька соковитих полуниць буде більше ніж достатньо. Багато їжі  сьогодні  у мій шлунок не влізе.

Коли пішла одягатися, то мені закортіло додати трохи тепла своїй блідій шкірі, тому вирішила одягнути легку сукню жовтого кольору у дрібний білий горох. Головне, що погода не заперечує моєму бажанню. Сонце так і рветься  до кімнати. Мабуть воно відчувало, як холодно у моїй душі.

Ще у автобусі я намагалася переключити сумні думки на щось позитивне. Згадала про Елю і про те, що ми домовилися на перервах навчитися малювати небо. Уявивши біль маленької дівчинки, знову стало моторошно. Як же мені хочеться хоч  якось допомогти їй. 

На вході біля школи майорів ніби державний прапор Сергій Сергійович. Як завжди ніби щойно з салону краси. Це ж треба так любити себе!  Щось підказувало мені, що він чекає саме на мене і я не помилилася.

---- Доброго ранку, Єво!

---- Доброго, ... Сергію Сергійовичу, ---- відповідаю без ентузіазму і намагаюся йти далі, але рука математика раптом схопила за зап'ястя. 

---- Куди ж ви так поспішаєте, Євочко? У нас ще хвилин десять до початку уроку, а я чекав саме на вас.

---- І, чого вам треба від мене? 

---- Знаєте, я доволі прямолінійна людина, тому одразу  буду з вами  відвертим. Ви, Євочко сподобалися мені з першого погляду. Що скажете на те, щоб пообідати разом після уроків?

---- Скажу, що обідаю я у батьків, ... а ще скажу, що стосунки з колегою для мене неприйнятні. Тому залишімо все як є, ----   вирвавши руку, я попрямувала до свого класу.  Хай цей математик не думає, що я кинуся у його обійми.  Краще одразу дати відсіч, щоб далі не виникало непотрібних непорозумінь.                      

Зайшовши до свого класу, перше, що подумала, то це те, що потрапила у вулик. Мої діти з самого рання просто кипіли енергією. Я навіть не одразу взялася зробити їм  зауваження. Спершись до дверей просто спостерігала за ними посміхаючись. Які вони всі різні! Хтось сидить у телефоні, хтось зібрав навколо себе купу дітей і щось жваво розповідає їм. 

 Я не одразу помітила Елю.  Дівчинка одиноко сиділа за партою й ніхто з однокласників не помічав її. Завжди акуратна і скромна учениця сиділа з розтріпаним волоссям, а в очах стояли сльози. Що у неї трапилося? Невже у класі хтось образив?