-29-

Дракон впав важкою тушею мені під ноги.

Хвилини дві, я стояла в повному ступорі, поки мої мізки переварювали ситуацію яка тільки що відбулася і її фінал.

В голові плавало лиш одне питання. Все так і мало бути? Чи… може… та ні!

– Лайоне, благаю, скажи що все гаразд і в мене все вийшло.

Я перевела благальний погляд на Лайона. Він лише двинув плечима.

– О, Боже! Я його вбила!?

То капець! А якщо я й справді, його вбила! Що робити? А навіть якщо й так… та я ще гірша за ту Жаді… чи як її там!

– Та наче ні. Напевно – промовив Лайон звівши брови до купи.

Напевно! От зараз начебто мені мало би полегшати. Але ніфіга! Від неясності Лайонових відповідей, стає тільки гірше!

– А якщо точніше.

– Ну, тут важко щось відповісти. Схоже він втратив свідомість.

Надіюся, що втрата свідомості це єдине чим ми відбудемося.

– Лайоне, допоможи його відтягти до його кімнати.

Ми взяли дракона, за руки й ноги і потягли його на другий поверх. І так, ад в тисячу сходинок було пройдено. Діставшись дверей кімнати, я копнула двері ногою щоб відчинити. Ледве крегчучи, ми закинули дракона на ліжко.

– Фух! Який же він тяжкий – ледве дихаючи сповзла на підлогу біля ліжка.

– О, душі! Що сталося? – запитує Ненсі.

– Та вже нічого, ми якраз зняли Криз з дракона. Ненсі, ти б не могла будь ласка принести трохи прохолодної води і якусь ганчірку. В Дикого досі висока температура треба, трохи його охолодити.

– Добре, зараз буду.

Вона побігла до ванної.

– Думаю, мені на сьогодні пригод досить – промовив Лайон.

– Я з тобою згодна. Та і пообідати не зашкодило б.

– Згоден.

І в мене в голові проскочила одна цікава думка.

– А хіба привиди їдять? – знаю питання трохи дивне але ж все одно цікаво.

– Ех, якби ж – сумно зітхнув – я би зараз залюбки поласував смаженою куркою з картоплею та яблуками і від келиха доброго вина б не відмовився.

– Звучить доволі сумно й до біса смачно, боже Лайоне, навіщо ти згадав таку смакоту, я ж зараз слиною в давлюся. Це при тому що мене очікує лише одна каша. І це трохи засмучує.

Лайон, злегка хихоче.

– Не сумуйте, скоро ви зможете сходити по магазинам і прикупити собі різної смакоти.

– Ооо, шопінг, це найкращі ліки від депресії і суму!

І ми від цієї тиради обоє залилися сміхом.

Я подумала, якщо привиди не можуть їсти їжу в безтілесному стані, то якщо вони будуть мати тіло, наприклад скерепі. Щось зміниться?

– Лайоне, а якщо у вас з Ненсі були б тіла скерипі найвищої якості, ви б змогли зі мною пообідати?

– Звичайно! Це було би найперше моє бажання!

– Здається хтось скучив за смаком їжі – промивила Ненсі несучи таз з водою.

– Ой, тільки не кажи що ти за цим не сумуєш! – ображено відказав Лайон.

– Хммм, мабуть і справді, я зараз з'їла свіжого глазурованого торта або тістечка з гарячим чаєм – почала фантазувати Ненсі.

– Ой, та годі вам! Говорити про такі звабливі речи! Я зараз слиною в давлюс! І не буде у вас більше господарки.

На ці всі розмови, мій живіт теж подав свій вибір.

– Хаха – розсміялася Ненсі – піду вам приготую вашу улюблену страву!

– О, невже це буде чізкейк з малиною чи за смажене м’ясо – вирішила я трохи попускати слинку.

– Каша.

– О, ні-і-і-! Знову.

Ненсі з Лайоном, пішли по своїх справах, а я залишилася сам на сам з драконом. 

Відійшовши від усього адреналіну тільки зараз відчула, як печуть роздерті до крові руки. Треба буде попросити Ненсі, щоб допомогла мені з перев’язкою, ну або купити диво мазюку і проблема швидко вирішиться.

Так, треба спочатку розібратися з цим горем яке лежить на ліжку. Взявши таз з водою, поставила його на табурет біля ліжка. 

Змочивши ганчірку в прохолодній воді, я глянула на сплячого дракона, він був весь у бруді, треба його хоч трохи вимити, а заодно і остудити.

Приклавши частину вологої ганчірки до його чола, а іншою я почала потроху витерти бруд з його обличчя,  різкого вигинутих  вилиць, щоки, підборіддя. Без бруду і плям крові на обличчі, я змогла нарешті його роздивитися, він виглядає доволі непогано і навіть дуже привабливо, густі чорні брови, прямий ніс з легкою горбинкою. Ідеально засмагла шкіра майже бронзового кольору, він мав великі пухкі губи й легку щетину на щоках, я не втрималася і злегка провела поній пальцями.

Змочую ганчірку ще раз, і починаю витирати міцну шию опускаючись нижче в район ключиці. Витираю тверді й пружні від м’язів груди й рельєфний торс, потім перейшла до міцних рук, проводячи по них вологою ганчіркою, від плеча до кінчиків довгих пальців.

Я піднялася на ноги і окинула оком на всю пророблену працю і на її результат. Підійшла до столу і взяла склянку з водою, й попрямувала до ліжка, присівши біля дракона, злегка підняла йому голову й приклала до пересохлих губ склянку з водою, він зробив декілька жадібних ковтків. 

Відклавши воду назад на сті, я вирішила перевірити чи спала в нього температура, приклавши руку до його обича я спробувала відчути наскільки впала температура, але мої руки виявилися надто холодними від води щоб відчути правильну температуру.

Тому, я вирішила перевірити по іншому, нахилившись до дракона ближче, злегка доторкнулася до чола губами.

Він здригнувся і різко відкрив очі. Мене прикували до місця його очі, тепер я могла зблизька більш детально розглянути їх. Вони були, насиченого жовтого кольору з вертикальними зіницями і на краях райдужки проглядалися чорні вкраплення, що додавали очам більш хижого вигляду.

Ми були настільки близько один до одного, що я могла відчувати його дихання на своєму обличчі. Дикий, намагався робити вдихи якомога рівніше але його дихання було збите і уривчасте.

– Ти нарешті прокинувся. 

Я вирішила сісти рівніше на ліжку, щоб не так сильно його бентежити. Він підвівся на лікті й невпевнено прийняв сидяче положення на ліжку.