Розділ.2. Кров

Увечері наступного дня Ніколетта лежала на дивані і роздивлялась фото в телефоні. Приблизно годинку тому, (під кінець її зміни) у кав’ярню, де підпрацьовувала дівчина, зазирнув Ігор. Ніка так мило йому всміхнулась, що хлопець вирішив затриматись ненадовго і «щось цікаве скуштувати». Ніка зробила йому айс-лате за власним рецептом. Іншими словами із приворотним зіллям. Ігор випив все до краплинки, то ж Ніколетті залишалось тільки чекати на результат.

Так от, дівчина лежала на дивані, переглядаючи фотки в своєму телефоні і чекала моменту, коли ж Ігор відчує, що не може без неї жити.

 Раптом серед давніх світлин, зроблених майже рік тому, вона натрапила на фото Олега. Ніка замислилась. Для неї Олег був схожий на шкільний підручник. Напевно в ньому щось було важливе, потрібне і, навіть, корисне. Але половину інформації вона просто не розуміла, а друга половина у неї викликала страшенну нудьгу. Так, Олег, без сумніву, розумний, але або незрозумілий або нудний. Зовсім інша  справа Ігор. Син власника мережі кав’ярень у якій баристою підпрацьовувала Ніка. Ігор для неї був схожий на журнал Плейбой: яскравий, хвилюючий і з перчинкою. Олег, порівняно з Ігорем був справжній ботан. «Особливо у цій шапці з бомбончиком!» - презирливо подумала Ніка.

Навіть не віриться, що колись вона хотіла зустрічатись з Олегом! Олег був на три роки старший за неї. Малувато. В ідеалі Ніка мріяла про «папіка», але часи стояли несприятливі. Тому Ніка вирішила, що Олег, який навчався на ІТ-шника і, навіть, мав у планах якийсь проєкт, теж може згодитись. Олег був випускником тієї ж школи у якій навчались Діана і Ніка. Симпатичній білявці Ніколетті дуже легко вдалось познайомитись із хлопцем і навіть декілька разів з ним зустрітись. Олег приходив до неї в школу. Він ще тоді, чекаючи на Ніку, звернув увагу на милу Діану, погляд синіх очей, якої, регулярно затримувався на ньому. 

Перший удар почуттям Ніколетти наніс його подарунок. На четвертому побаченні Олег їй подарував маленьку оксамитову коробочку, яку вона тремтячими руками відкрила і побачила не обручку і не сережки, а клаптики паперу на яких були написані «сто причин любити Ніку»: «1.Тому що вона гарна», «2.Тому що Ніка розумна».. «3. …гарно вдягається»  і так далі. Звісно, це все було «мімішне», але Ніка тоді ледь стримала роздратування. Вона навіть особливо не старалась вдавати, що їй сподобалось.

Зацікавлення Ніколетти Олегом пройшло остаточно і, правду кажучи, миттєво, як тільки вона вперше побувала у Олега вдома.  Двокімнатна квартира, на п’ятому поверсі, у якій проживала сім’я Олега, хоч і була затишна, але була маленька! Їхня власна квартира, та, яку Ніколеттина мама презирливо називала «тридцятьма квадратами» була значно більша. Тож Олег швидко отримав від Ніколетти відставку. Хлопець не відразу у це повірив і двічі приходив до школи зустрітись з Нікою, щоб зрозуміти в чому ж справа, що він зробив не так? На третій раз Ніка просто не пішла до школи, щоб його не бачити. Йшов дощ, Олег сумно стояв недалеко біля центрального входу в школу, намагаючись розібратись у ситуації. Саме у цей момент поряд проходила Діана з величезною парасолькою. Діана була доброю дівчинкою, то ж вона вирішила сказати Олегові, що Ніка вже пішла, немає сенсу мокнути під дощем, чекаючи на неї. Діана підійшла майже впритул до Олега, і тільки тоді він її помітив. Дощ періщив немилосердно. Холодний, осінній дощ.  Краплі води стікали пасмами Олегового волосся і, як здалось дівчині, затікали йому прямо за комірець. Діана це уявила і у неї мороз пішов по шкірі. Олег, вочевидь був чимось занепокоєний, оскільки його куртка мала капюшон, але він навіть не здогадався його накинути на мокрі кучері. Діана відкрила ротик, щоб промовити заготовану фразу, але Олег відразу взяв від неї парасольку і підняв трохи вище так, що парасолька почала накривати їх обох, а не Діану одну.

• Дякую, - його голос був трошки хрипким.

Діана кліпнула довгими віями і всі заготовані фрази вилетіли з її голови.

• Тобі у яку сторону, маленька?
• Туди – не зовсім конкретно відповіла Діана.- я хотіла сказати…
• Не треба – його карі очі дивились серйозно і трошки, як їй видалось сумно, -я все знаю, підемо додому разом?
• Підемо.
• Прикольна у тебе парасолька.

Вони перекинулись ще  парою слів і попрямували разом у сторону її дому. Олег провів Діану. Вона йому позичила парасольку, щоб і він міг спокійно дійти до свого додому. Вони обмінялись номерами мобільних і з тих пір почали зустрічатись. Спочатку просто прогулювались, потім почали пити каву разом. Потім Діана навідалась декілька разів на факультет, у якому навчався Олег. Приблизно через місяць Діана випадково познайомилась із його молодшим братом, який їй дуже сподобався. (Ніколетту Артем неймовірно бісив. Вона його намагалась уникати, але коли це не вдавалось, то Ніколетта постійно знущалась з хлопчика,  підсміюючись з його наївності, прямолінійності, і любові до відеоігор. Ніколетта вигадувала для нього різні образливі «поганяла» то ж і Артем її від щирої душі ненавидів).  

Мусимо зазначити, що тільки після того, як Діана дві години поспіль слухала розповіді Артема про контрастрайк і не видала жодного презирливого слова, Олег  ризикнув і Діані подарувати «десять причин любити Діану». Вона була на сьомому небі від щастя і сказала, що буде зберігати цей подарунок все життя, хай би що трапилось.

Коли Олег знову навідався у школу, у якій навчалась Діана і Ніколетта він уже прийшов до Діани. Була вже зима. Олег з Діаною  зустрічались майже два місяці, без проблем, сварок чи непорозумінь. Ніколетта була ну ду-у-же неприємно вражена тим, що Діана «підібрала» покинутого нею Олега. Ніка інтуїтивно відчувала, що Діані сподобається романтичний Олег. Також вона здогадувалась, що Діані буде байдуже до того, що Олег з небагатої сім’ї. А Олег від вдячності буде намагатись заробити якомога більше грошей …для Діани. Цей здогад зробив ненависть Ніки до Діани просто безмежною.