Глава 11

- Так чому ти не можеш взяти мене до себе в штат? Ти взявся нізвідки, провів зі мною якийсь мутний ритуал, сказав, що тепер ти мій опікун, але чомусь відмовляєшся ставити на мені свою, як ви там це називаєте ... печатку.

Після її слів у погляді демона знову щось промайнуло.

- Та тому що по статусу ти моя рівня! - нарешті він це сказав. - Князь не може змусити князівну прислужувати йому, хіба що ...

   Олекса впустила склянку, не звертаючи уваги ні на краплі, що розлетілися, ні на брязкіт осколків.

- Звідки ти дізнався? - раптово збліднувши, прошепотіла вона.

- А нефілім знає, що твій справжній батько один з семи? - знущально посміхнувся Серафім. - Ой, навряд чи. Хлопець наклав би на себе руки, якби дізнався. А відьмак, мабуть, вважав, що ця таємниця відома тільки йому одному? Лексі, дихай. Хочеш водички?

- Чорт забирай, просто відповідай мені!

- Але це правильно, що Сет велів тобі зберігати своє походження в секреті, - демон ніби навмисне випробовував її терпіння. - Коли ти злишся, Лексі ... важко дихати вже мені ... очей не відірвати від твоєї розлюченої мордочки, - Серафім посміхнувся, а їй хотілось кинутися на нього з кулаками, аби тільки стерти з його гарненького обличчя цю іронічну усмішку. - Гаразд, а то ще зірвешся, піднімеш на мене руку й замість того, щоб базікати мені доведеться тебе покарати, - він дістав пачку сигарет та ліниво закурив.

- О, ти ще й палиш. А я вже було подумала, що ти ідеальний, - уїдливо кинула Олекса.

- У дитинстві у мене була нянька, - продовжив Серафім. - Така собі класична фольклорна відьма, стара карга в темному балахоні, з гачкуватим носом та  бородавками, абсолютно не схожа на теперішніх відьом - довгоногих стерв з ідеальними обличчями. Так ось одного разу, як зараз пам'ятаю, я сидів та дивився у вікно на штормове море, гадаючи, потоне човен з рибалками чи ні, і відьма раптом зронила тихим загробним голосом дивні слова:

«Ось, мій маленький господарю, вона й з'явилася» 

«Хто?» запитав я, не відриваючи очей від вікна.

«Та, яка гідна бути твоєю, мій князю, але її хочуть заховати від тебе», - Серафім замовк, знов випробовуючи Олексу своїм багатозначним поглядом.

- Це звичайно привернуло мою увагу, я любив хованки. У моїй няньки був особливий дар, вона запеленгувала тебе, і навіть коли на тобі вже був захист - ми знали, де ти знаходишся, хто ти така і навіть те, що у тебе на плечі є родима пляма у вигляді підкови. Пізніше я став короткочасно з'являтися поблизу та спостерігати за тобою. Цікаво ж було знати, як поживає моя безцінна половина.

У його палаючому погляді спалахнула зухвалість та виклик. А Олекса, сидячи навпроти нього від розгубленості просто кліпала очима, не знаючи що сказати.

- Маячня якась, - пробурмотіла вона, відводячи свій зніяковілий погляд. - Половина?

- Став би я возитися з тобою, сама подумай. Мені теж не вигідно розповідати про тебе Баліану, ще мій батько був з ним не в ладах, та й я особливо не просунувся в залагодженні конфлікту. Знай татко, що у нього є дочка, навряд чи віддав би її за мене. 

Олекса заплющила очі, взявшись рівно дихати:

- Послухай, Ефе, давай поговоримо як двоє дорослих розумних людей. Від того, що я дізнаюся останнім часом - у мене зносить дах, я ледве тримаюся на межі між адекватністю та божевіллям, але поки я в собі - я більше нікому не дозволю зневажати мною, а вже тим більше виходити заміж через чужу примху, продовжувати демонський родовід або брати участь в сумнівних ритуалах. Але я розумію, що вчора я б не впоралася без тебе, і можливо мені ще не раз знадобиться твоя допомога. Тому давай просто укладемо угоду, без інтимних послуг, звісно, - коли вона відкрила очі, Серафім посміхався, граючи запальничкою.

- Річ у тім, зайка моя, пізно ти схаменулася. Ритуал й справді був проведений поспішно, в екстреній ситуації, в похідних умовах так би мовити, без всяких урочистостей, ... але ти вже пов'язана зі мною міцними узами.

- Що ти хочеш цим сказати? - Олексі здавалося, що вона зараз сповзе зі стільця, втративши свідомість.

- Секс би завершив ритуал, а так ми з тобою типу ... заручені, якщо в нашому випадку можна так висловитися. Ти без всяких варіантів належиш мені, і мене не хвилює дозволиш ти мені зневажати собою чи ні. Ти будеш робити те, що я тобі скажу, Лексі. Прийми як незаперечний факт. І я звик отримувати те, що хочу. Але ґвалтувати я тебе не збираюся. Поки що.

- Боже, як благородно! - сардонічно видихнула вона, стиснувши губи.

- І тільки тому, що запах нефіліма потрібно вивітрити, - додав він жовчно. - Тобі ще доведеться постаратися, коли захочеш від мене ласки. У мене вистачає дівчат.

- Ото ж бо я дивлюся, вони носяться тут табунами.

- Просто я нікого ніколи не залишаю на ніч.

- А я мабуть, була знову удостоєна честі, - продовжувала уражати Олекса, а він передавати емоції поглядом.

- Можеш й надалі грати в собачого доктора в своїй клініці. Але тобі потрібно обов'язково помиритися з янгольським кодлом, - жорстко кинув він. 

- Ах, чорти тебе забирай! Рада, що у нас такі вільні стосунки, любчику. Тільки ось в моє особисте життя лізти не смій, то не твоя справа! - дівчина обурено ляснула долонею по столу, після чого цей же стіл, тільки вже після помаху руки демона перекидаючись, полетів через всю кухню.

- Ти не розумієш, - гнівно прошипів Серафім, ривком підтягнувши її до себе разом зі стільцем. - Я вб'ю його. Пізніше. Просто зараз, на жаль, мені потрібен агент у стані ворога. У твоєму обличчі у мене з'явився рідкісний шанс підібратися до янгольських сучок, які несподівано причаїлися. Розкажеш Адріану, що демон, який підбив тебе на ритуал та взяв тебе під своє крило - жіночого роду, і звуть її Мара. Коли будеш вимовляти це ім'я, уважно дивись йому в очі, якщо там щось здригнеться - значить, я на вірному шляху.

- А якщо я не стану цього робити? І за що ти зібрався його вбивати?! Ти хворий психопат, якщо думаєш, що я твоя власність! Це так ... бридко, використовувати мене як шпигунку. Мені огидно брехати близькій людині! - хльостко кидала вона слова прямо йому в обличчя.