Глава 10

- Ти маєш рацію, поговорити доведеться. Ліаме, - Олекса торкнулася його плеча, винувато заглянувши йому в очі. Колишній проти теперішнього. Вона до сих пір відчувала його біль. - Все нормально. Я хочу побути удвох з Адріаном.

Невдоволено засопівши, Ліам відразу зник у темряві, не сказавши більше ні слова.

- Ймовірно, ти ще кілька днів будеш сама не своя після всього, - Адріан підійшов ближче, але не доторкнувся до неї. - Я сам в дикому сум'ятті.

- Авжеж, демони з напів янголами не надто підходять один одному по зодіаку - невесело пожартувала Олекса.

- Тільки ось ти єдиний демон у світі, в якому немає нічого демонічного, - м'яко посміхнувся він. - Чому янголи геї є, а нефілім не може зустрічатися з демоном? Я вже не хочу без тебе, ти потрібна мені, Лексі Грін.

- Батько каже, що це неможливо. Верхній світ засудить тебе, а нижній мене, і нам ніде не знайдеться місця.

- Але ж можна знову провести цей ритуал і ситуація знову стане більш менш стерпною.

- Ще один егоїст! - вигукнула Олекса, розчаровано хитаючи головою. - Більше ніяких штучних умов та смертей люблячих мене людей! Ситуація не буде стерпною, якщо батько пожертвує собою, для мене вона стане жахливою, як ви цього не розумієте?! Я не прощу собі.

- Звідки ця безглузда принциповість?! - вигукнув в свою чергу Адріан. - Зараз ти унікальний випадок безгрішного демона, але як тільки твої руки забрудняться кров’ю - ми вже не зможемо з тобою перебувати разом, темна сторона поглине тебе, і один в одному ми будемо бачити лише ворогів. Я не можу втратити тебе, Лексі!

- А ти ... ти вбивав демонів, Адріане? - несподівано поцікавилася вона, злякано округливши очі.

- Ні. Остання війна закінчилася п'ятнадцять років тому. Зараз світи дотримуються мораторію.

- З чого ж ти взяв, що я стану когось вбивати?

- У нижньому світі існує таке правило. Щоб вижити, тобі доведеться пристати до якогось з князів та пройти ритуал посвяти. Олександро! - Адріан рвучко обхопив долонями її обличчя, пристрасно поцілувавши в губи. - Мені в житті не було так страшно! Мені здається, що ти вислизаєш від мене. Адже нам було так добре. Зроби це заради мене, заради нас. Прийми добровільну жертву відьмака.

- Давай змінимо тему? - відсторонившись від нього, Олекса стала спускатися з пагорба. - Давай хоч ненадовго прикинемося, що все нормально, сходимо куди-небудь.

- Але я не можу думати ні про що інше. ... Добре. Поїхали до мене. Ти голодна? - його голос, проте, трохи заспокоївся.

- У мене просто звірячий апетит, - посміхнулася Олекса, а Адріан з обожнюванням дивлячись на неї, в черговий раз тільки важко зітхнув.

Але коли Олекса побачила кухню в його шикарній холостяцькій квартирі, вона заявила йому, що залишається у нього жити назавжди. Звичайно ж вона жартувала, але її жіноча натура не змогла встояти проти досконалості вивірених ліній та дизайну посуду. Тільки ось Адріан був настільки пригнічений ситуацією, що в цю ніч навіть не став займатися з нею любов'ю. Просто обійняв її, притискаючи до своїх широких грудей та заснув. Або Олекса думала, що він заснув. Трохи пізніше сон зморив і її, але вже на світанку Адріан як ненормальний тряс її за плечі:

- Прокидайся, чуєш?! Піднімайся! Що ти зробила, Лексі?!

- В чому справа? - мружачись від яскравого світла лампи, Олекса не розуміла, чому він повністю одягнений і чому у нього таке перекошене обличчя.

- Ми їдемо до твого батька! - він її прямо так і згріб в своїй піжамі, віднісши до машини.

- Ти можеш пояснити, що відбувається?

- Це ти нам поясниш, яку дурість ти упорола! - скрипнув зубами Адріан. І всі десять хвилин, що вони їхали, він сердито мовчав, граючи жовнами, та хмурився.

Незважаючи на таку ранню годину, її батько та Ліам були вже в аптеці. Жалюзі були закриті, навколо горіли свічки, у повітрі стояв запах спалюваних трав та чогось явно органічного. Всі троє з обуренням дивилися на дівчину.

- Значить, в обхід мого прохання та мого переконання, ви все-таки зважилися провести цей жахливий ритуал? - тепер розлютилася вже вона. - Вийшло?

- Що ти, чорт забирай, зробила? - гаркнув Ліам, ледь стримуючись.

- Прийняла заходи, - знизала вона плечима. - Я ж казала, більше ніяких жертв.

- Краще жертвою станеш ти, так?! - Адріан метав грім та блискавки. - Хто це був?

- Це був демон, - гірко зітхнув Сет, відвівши проникливий погляд від дочки. – Ох, не спроста він напоумив тебе, тому що він знав, що саме він робить і як. Дуже рідко демони користуються такою сильною магією. Розкажи нам, Олександро. Коли ти встигла? - таким засмученим її батько ще ніколи не був, навіть коли вони ховали її мати, але Олекса була твердо впевнена в своїй правоті.

- Вирішили влаштувати мені допит? Це я повинна лютувати через те, що ви намагаєтесь зробити у мене за спиною! Мені не потрібні більше няньки! Не збираюся виправдовуватися та звітувати! Я йду! Мені сьогодні на роботу. І щоб я вас там і близько не бачила!

    Весь робочий день, будучи вся на нервах Олекса наполегливо ігнорувала телефон, який майже розривався. А після роботи поїхала прямо до Івон.

- Оце обличчя у тебе! Підчепила якийсь пташиний грип? - брязнула найкраща подруга, відчиняючи їй двері.

- Краще б грип.

- Що? Невже молодший Свейдон нагородив тебе сифілісом?

- От дурна. Хоча, при такому розкладі я б навіть на сифіліс погодилася. ... Все погано, Ів. Паршиво та безнадійно, - Олекса сховала обличчя в долонях. - Виявилося, що мене удочерили і мої батьки зовсім не мої.

- Пф, знайшла паршиву проблему! - обурилася Івон. - Тисячі дітей беруть до прийомних сімей і нічого!

- Але ті, хто мене зачав потомствені психопати! І Адріан вважає, що я стану такою ж! - викрутилася Олекса, щоб не розкривати подрузі містичну правду. - Я посварилася з Адріаном, і з Ліамом, і з татом теж. Приймеш на ніч? І ще ... у тебе знайдеться щось випити?