Глава 20. Розмова з Творцями

– Аделаїдо, – почула я ніжний жіночий голос, який кликав мене. Він огортав теплом і затишком, ніби мама ласкаво заколисувала свою дитину.

– Хто ви? – навколо була темнота. Я відчувала невагомість в тілі, ніби тут знаходилася тільки моя духовна оболонка. – Я нічого не бачу.

– Не хвилюйся. Ти в моєму Царстві Пітьми, але скоро зможеш повернутися до люблячих тебе магів. Я хотіла поговорити з тобою та подякувати за хоробрість і непохитність твоєї волі, моє дитя. Ти змогла звільнити мене.

– Прамати Пітьма?

– Так, ви називаєте мене саме так, – шелестнула Пітьма поруч зі мною. – Ти пройшла тернистий шлях і попереду тебе чекає багато щастя. Не відмовляйся від нього. Ви станете прекрасною парою і зможете підтримувати баланс у вашому світі.

– Про кого ви?

– Про Хранителя Світла. Після твоєї ініціації ви стали пов'язані з ним навічно. Ти вибрала хорошого, сильного чоловіка. Ваше дитя, яке зростає в твоєму череві, неймовірне, – я відчула легке погладжування свого живота.

– Я виношую дитя? – важко проковтнула слину та опустила руку на живіт.

– Твоє малятко змогло об'єднати мене з моїм чоловіком. Наші частинки з'єднувалися за допомогою її здібностей. Вона єдина в своєму роді. Особлива. Ми зі Світлом довго до цього йшли.

«Так ось чому світлі частинки накопичувалися в животі й звідти ж виходило тепло», – згадала я останні свої відчуття при контакті зі світлом. Адже спочатку все було інакше.

– Але я не готова стати матір'ю, – прикусила губу від хвилювання. – У нас стільки всього відбувається в світі. Як я зможу забезпечити дитя? У пророцтві сказано, що скоро може настати кінець нашого світу...

– Пророцтво вже виконано. Ти зупинила Хаос. Мій брат занадто загрався і, навіть, зміг полонити мене за допомогою моїх же творінь, – я відчула її злість, яка завібрувала в повітрі. Вона здавила мої легені та не давала змоги повноцінно дихати. Але це згодом припинилось. – Він поплатитися за свої злодіяння. Твоя подруга, Ніама, вирушила в його світ, як і багато інших жителів, поглинених розломами. Її шлях буде важким, проте вона впорається і ще повернеться в наш світ. Це її доля. Ви ж прямуєте своєю життєвою лінією. В майбутньому ваша трійка знову возз'єднається, коли кожен з вас закінчить свій шлях, пройде свої випробування.

– Тобто розломи виникали не просто так? Не з вини магів, які вичерпали магічні потоки під час війни?

– Моє любе дитя, все взаємопов'язано і не так просто. Всім майстерно керував Хаос. Мій брат знайшов мага, який шалено прагнув влади і він дав йому її. Він використав зошит, який належав Вернілію. Хаос вказав в ньому спосіб, за допомогою якого можна поневолити мене. Світлу пощастило більше. В його творіннях немає заздрості й багатьох інших негативних якостей. Хаос не зміг знайти шлях до його ув'язнення. Їм вдалося закрити мене в священій посудині, в Оці Пітьми, і управляти моєю силою. Проте, перш ніж це все трапилось, я змогла знайти лазівку. У той день, коли ви народились, відправила вам частинки непідконтрольної пітьми. Тільки ваша трійка могла звільнити мене і відновити баланс, порушений Вернілієм. Під впливом Хаосу він почав знищувати все, що було нами створено. Розділити Світле і Темне Королівства було початковою задумкою мого брата. Таким чином, він створив проломи в магічних потоках і став відбирати у нас наші творіння...

– Не хвилюйся так, кохана, – виник поруч знайомий чоловічий голос, який ще з нашої першої «зустрічі» вразив мене своєю ідеальністю. – Уже все позаду. Я тримав ситуацію під контролем. Тепер ти вільна. Ми знову можемо бути разом і більше ніщо не розлучить нас.

– Ти маєш рацію, коханий, – в жіночому голосі почулися грайливі нотки. – Я так за тобою скучила.

– У нас попереду вічність, – з придихом прошепотів чоловік.

– Кхем-кхем, – покашляла я, щоб привернути їх увагу. Мені було ніяково слухати флірт Творців.

– Ти можеш йти, дитя. На тебе чекають, – прошепотів чоловічий голос мені на вухо і легенько підштовхнув вперед.

– Куди? – навколо було темно і нічого не видно. Кроки тонули в порожнечі, ніби цей світ не був матеріальним.

– Іди і бережи наш дар, який живе в тобі, – приєднався жіночий голос з іншого від мене боку.

– Ваш дар? – прошепотіла я вголос та зупинилась. – Наші почуття з Ерілем були не справжніми? От хаос, адже дійсно, хіба таке можливе? Той шалений потяг, який притягував нас на початку один до одного з неймовірною силою, ослаб останнім часом. Замість цього з'явився голод. Дитині, мабуть, потрібна світла енергія для життя. І тієї ночі, коли жар по тілу затихав тільки за допомогою дотиків Еріла...

– Та ніч стала особливою. Тоді і зародилось в тобі нове життя, – підтвердив мої слова Творець.

– Як можна так втручатися в наші почуття? Ви змушуєте нас вибирати по вашій забаганці? – здивувалась я до глибини душі. Мені стало важко дихати. Тугий комок почуттів застряг у грудях. – Ви ще й спостерігали за нами?

– Ви – наші діти. Ми завжди незримо спостерігаємо за вами, але не можемо безпосередньо втручатися, – не став заперечувати Світло.

– І це ви називаєте невтручанням? – істерично хохотнула я. – Так у мене дитина від цього з'явилась.

– Це було необхідністю. Інакше наш світ занурився б в хаос. Його розірвало б на частини і невідомо хто зміг би вижити. Ти цього хотіла б? – я почула нотки невдоволення в чоловічому тоні.

– Ні, я розумію, що це важливо, але ми живі істоти. Обов'язково потрібно діяти так грубо? – знесилено прошепотіла я. – Відчуваю себе маріонеткою в чужих руках без права власного вибору.

– Ти сама зробила свій вибір серед чоловіків, – ласкаво огорнула мене Пітьма, намагаючись заспокоїти. – Ми тільки злегка прискорили процес із зачаттям. Інакше могли спізнитися і рятувати було б нікого. Ми не в змозі керувати чужими почуттями. Тебе ще на самому початку зацікавив Хранитель Світла.

– Цього не може бути... – заплуталась я в своїх почуттях. – Та він дратував мене з самої першої зустрічі. Вважав себе сильнішим за жінок. Поводився так холодно і гордовито. Що може в ньому зацікавити мене? Темні чоловіки енергійніші та більше підходять нам.