Глава 1. Несподівані новини

– Ви вирушаєте в Академію Світла! – шокували нас слова ректора Академії Пітьми.

«Що? Чому? Це неможливо!" – читалося в очах адепток. Але вони не сміли чинити опір наказам ректора.

На чорному шкіряному диванчику сиділи три дівчини, смиренно опустивши голови. В їхніх очах металися блискавки. Щоб приховати роздратування, вони мовчки дивилися в підлогу. Чоловік, який сидів в кріслі за великим дубовим столом піднявся і, плавно ступаючи, зупинився перед своїми адептками.

– Це потрібно зберегти в таємниці, – продовжив говорити і розглядати дівчат. Він сумнівався в правильності такого рішення, але відступати було нікуди. Світ на межі розлому і, якщо темні маги не об'єднаються зі світлими, нікому не вдасться пережити катастрофу. – Я вибрав саме вас, тому що ви сильні духом і маєте великий потенціал. Це крок в майбутнє, після якого не буде вороття.

– Цілком зрозуміло, чому ви вибрали саме нас, – все-таки не витримала одна з дівчат. Її голос сочився презирством. – Ми не з впливових або багатих сімей, як більшість адептів, але це не дає вам право так з нами чинити!

– Адептко Аделаїдо Рокстер, ви самі дали мені згоду розпоряджатися вашою долею, коли прийшли в Академію, – виразно подивився на світловолосу дівчину з палаючими сполохами пітьми в очах. – Так, однією з причин, чому вибрав саме вас, є ваша не родовитість, що допоможе уникнути зайвої уваги. Але і ваша сила зіграла не останню роль. Темні маги такого потенціалу зустрічаються нечасто.

У Темному Королівстві, в основному, населення складалося зі звичайних людей, в яких дару було зовсім крихти. Це дозволяло їм довго жити, бачити в темряві і допомагало в побуті. Магами же був всього один відсоток населення, який вийшов у вищий світ і мав значний вплив. Темна сила передається в таких родинах із покоління в покоління, але бувають рідкісні випадки, коли Пітьма обдаровує дітей зі звичайних сімей. Ніхто не знає, чому іноді з'являлись такі особливі маги, але дар їх був сильніше, ніж у більшості інших, ніби вони обрані для чогось особливого в цьому світі. Їх життєвий шлях був важким і тернистим, адже люди боялися їх, а маги зневажали через низьке походження.

– І не все так страшно, як здається на перший погляд, –продовжив говорити ректор. – Згадайте чому вас вчили стільки років? Дивіться на поставлені перед вами завдання незамутненим поглядом і потім робіть самостійні висновки.

– На що ви натякаєте? Який взагалі сенс цієї поїздки? –запитала Аделаїда, насупившись.

Ректор замовк, обдумуючи відповіді на поставлені запитання. Він уважним поглядом обвів адепток і шумно видихнув.

"Що можуть діти, коли дорослі не в змозі вирішити ці питання? Навіщо їх вмішувати?" – думав ректор, а вголос продовжив. – Ви перші підете туди і, можливо, запустите ланцюжок подій. Так що вам варто знати правду. Нещодавно з'явилося пророцтво, виходячи з якого менше ніж через сотню років в нашому світі трапиться розлом, не баченого раніше масштабу. Епіцентром стане межа Світлого і Темного Королівств, тому постраждають обидві сторони.

– Ми ж справлялися з ними раніше, – перебила його Аделаїда.

– Ох, – напружено хохотнув ректор. – Це всього лише іскорки в порівнянні з катастрофою, яка нам загрожує.

У кабінеті повисла напружена тиша.

– Так ось, впоратися з розломом зможе тільки об'єднана сила Пітьми і Світла.

– Але темні маги зі світлими ніколи не зможуть об'єднатися. Нас вирощують в ненависті один до одного. Не пройшло й двадцяти п'яти років з минулої війни. Багато подій залишило свій відбиток у пам'яті магів, – зауважила інша адептка. Її звали Ніама Ерастлі.

Дівчата перестали з ворожістю дивитися на ректора і уважно слухали. Новина про пророцтво їх шокувала.

– Ви ненавидите світлих?

– Ні, – невпевнено відповіли адептки, прислухавшись до себе.

– Тому саме ви маєте шанс на успіх в цій справі. Відкрию вам одну таємницю. До початку "війни"... – скривився при цьому слові ректор. – Темні і світлі маги жили в мирі та злагоді, прекрасно доповнюючи один одного. Світ перебував у гармонії і розломів не було.

Адептки подивилися на ректора широко розкритими очима. Вони закінчували шостий, останній, курс навчання і були досить розумними дівчатами.

– Але як таке можливо? – прошепотіла Аделаїда.

– Всіх, хто щось знає, швидко заткнули, – подивився ректор невидющим поглядом крізь дівчат кілька хвилин. – Так, адептки, збираємося. У вас є кілька годин, перш ніж ви порталом підете в Академію Світла.

– Хіба кордон не закритий і є можливість відкрити стаціонарний портал на землі світлих? – запитала Ніама.

"Може з цього щось і вийде? Вони вже не настільки наївні, адже не кожному вистачає завзятості та сили духу, щоб отримати авторитет, незважаючи на відсутність родовитості. А ці дівчата з часом змогли заслужити повагу серед адептів і викладачів", – подумав про себе ректор. – Портал налаштують за координатами, якомога ближче до кордону. Вас там зустрінуть та проведуть далі. І ви задаєте хороші запитання. Коли повернетесь і закінчите навчання, я знайду вам гідну роботу. 

– Що ви скажете нашим сім'ям та вчителям? – запитала третя адептка з ім'ям Барбелла Проскл. Вона була самою спокійною і розсудливою з дівчат.

– Всі будуть знати, що ви відправляєтесь на практику в прикордонну зону. Якраз настав час на розподіл і такий вибір нікого не здивує, виходячи з вашого соціального становища. У світлих магів же в цей час тільки починається навчальний семестр, будете слухати лекції. На цьому закінчимо із питаннями. Йдіть, адептки.

– Що нам потрібно там робити? – зупинилась Аделаїда перед виходом.

– Просто вчіться, подивіться на світлих новим поглядом. І нагадайте їм, що з себе представляють темні маги. Але при цьому поводьтесь пристойно. Там більш суворі погляди на все, – знизав плечима ректор, і сам не знаючи, чого хоче добитися від своїх адепток.

Аделаїда насупилась і, коротко кивнувши на знак прощання, зачинила двері, пішовши за іншими адептками.