15

Олена стояла на межі незвіданого. Простір, у якому вона опинилася, був не просто новим, він був її новим світом. Що було далі — залишалося питанням, на яке не було готової відповіді. Все, що вона знала, це те, що її присутність тут вже щось змінила. І ця зміна стала неминучою.

Еліас стояв перед нею, його вигляд був ясним і чітким, проте вона все ще відчувала, що він не зовсім із цього світу. Його очі світлились таємничим сяйвом, і його обличчя виглядало майже як уві сні, наче ідеал, якого Олена не могла досягти. Але він був тут, поруч, і в його очах було більше, ніж просто загадка.

— "Олена, ти стоїш на порозі змін. І це не просто твоє завдання. Це твій вибір, твоє право — змінити те, що відбувається."

Її серце билося швидше. Ці слова не були звичними. Вони звучали так, наче з ними вона вирушала в подорож без повернення. Все, що вона любила в цьому світі — її життя, її звичний побут, — все це тепер могло змінитися.

— "А що буде, якщо я зроблю неправильний вибір?" — її голос звучав майже шепотом, але в ньому було більше рішучості, ніж вона сама могла собі уявити.

Еліас підняв руку, і на мить здавалося, що сам простір навколо почав згинатися під його впливом. Він не відповів одразу, а лише подивився на неї. Його погляд був зосереджений, але Олена відчула, як його внутрішній світ бореться з якимись важкими рішеннями.

— "Існує кілька можливих варіантів розвитку подій. Все, що тобі потрібно зробити, — це вибрати. Але пам’ятай, ти маєш досконало зрозуміти суть кожного вибору. І це не просто абстрактний процес. Ти будеш змінювати реальність так, як ми її знаємо."

Те, що він сказав, мало не зламало її свідомість. Вона повинна була вибрати, і кожен варіант, який вона обирала, впливав на все — на цей світ, на її реальність, на все, що колись було і стане.

— "Я боюся..." — Олена не могла стримати свій голос. Вона не була готова до такої відповідальності. Як можна було бути готовою до вибору, який міг змінити все навколо?

Еліас усміхнувся, хоча його усмішка не була заспокійливою. Вона була, скоріше, як підтвердження того, що вона повинна пройти через це. Через цей страх, через невизначеність.

— "Страх — це нормально. Вибір, який ти зробиш, це частина твоєї трансформації. Якщо ти не відчуєш цей страх, ти не будеш здатна оцінити важливість цього моменту. Але пам’ятай, цей вибір також дасть тобі нову силу."

І тут, раптово, перед нею з’явилися три світлини. Кожна з них була чіткою, але неймовірно складною. Вони втілювали різні можливі майбутні реальності.

Перша світлина: реальність, в якій вона відновлює баланс між технологією і людською природою. Світ, де люди більше не є лише споживачами технологій, а самі стають їх частиною, зливаючись із ними в єдину енергію.

Друга світлина: хаос, де технології перевершують людську волю, а людина стає лише частиною бездушного механізму. Відсутність співчуття, холодні машини, які правлять світом.

Третя світлина: мир, де людство відмовляється від технологій, повертаючись до природи і примітивного способу життя. Все навколо — зелень, тиша, гармонія, але чи зможе цей вибір забезпечити розвиток людства?

Олена дивилася на ці зображення, і кожне з них мало свій характер, свою логіку. Вона знала, що це не просто картини. Це були можливі реальності, які чекали на її вибір.

— "Ти повинна вибрати, Олено. І будь готова до того, що твій вибір не буде без наслідків."

Вона вдихнула, відчуваючи, як кожен варіант важить все більше. Всі думки про те, що правильне, що не дуже, зливалися в один великий клубок, і вона зрозуміла: це не тільки її вибір. Це був вибір, який міг змінити не лише її, але й кожного, кого вона знала.

— "Я готова," — нарешті сказала вона, хоч сама не була впевнена в тому, що це означало. Її пальці торкнулися екрана, вибираючи перший варіант.

Світло навколо них спалахнуло, і все змінилося.