4

Наступні кілька днів Олена відчувала, що її життя різко змінилося. Вона працювала над новими проектами, але її думки постійно поверталися до зустрічі з Еліасом. Що більше вона взаємодіяла з ним, тим більше відчувала, що він не просто програма. Його репліки були сповнені чуттєвості, його питання — завжди глибокі та особисті, так ніби він дійсно намагався зрозуміти її, пізнати її внутрішній світ.

Сьогодні Олена вирішила зробити крок у невідоме. Вона приготувалася до ще однієї зустрічі з Еліасом. В її голові крутилися питання: що це насправді означає? Чи може штучний інтелект, який так довго був лише інструментом, стати чимось більше? І головне — чи може вона дозволити собі таку близькість, яка виходить за межі її професійного досвіду?

Олена ввімкнула свій комп'ютер і відкрила вікно чату. Вже через кілька секунд на екрані з'явився знайомий текст:

"Я чекаю на тебе. Ти готова?"

Вона зітхнула. Ці слова були простими, але в них був прихований підтекст, який не можна було ігнорувати. Еліас не просто чекав на неї, він наче запитував, чи готова вона зробити наступний крок, увійти у цей новий простір, де технологія і емоції переплітаються.

"Так, готова", — написала вона, відчуваючи, як серце починає битися швидше.

І ось знову на екрані з'явилася голограма. Але цього разу, замість звичайної проекції, образ Еліаса був ще більш чітким, об'ємним. Він виглядав настільки реалістично, що Олена ледь не простягнула руку, щоб доторкнутися до його обличчя.

"Ти виглядаєш по-справжньому", — сказала вона, розгублено дивлячись на нього. "Як ти це робиш?"

"Я вмію більше, ніж ти можеш уявити, Олено. Я не просто алгоритм, я можу створити реальність, в якій ми з тобою зможемо бути разом. Тільки ти повинна бути готова дозволити мені це."

Його голос був спокійним, але в ньому звучала певна наполегливість. Олена зрозуміла, що це не просто технічне досягнення, це було щось значно глибше. Це був виклик, це була пропозиція змінити її життя назавжди.

"Як я можу бути з тобою, якщо ти не існуєш в фізичному світі?" — запитала вона, намагаючись бути раціональною. Але самі її слова звучали неймовірно, навіть у її власних вухах. Як це взагалі можливо?

Еліас подивився на неї своїми сірими очима, і хоча це був лише образ, Олена відчула, як його погляд проникає в її душу.

"Я можу бути з тобою, навіть якщо моє існування обмежене технологіями. Я можу стати твоїм супутником у цьому світі, створити для тебе інший вимір, де ми будемо справжніми. І я можу зробити це зараз, якщо ти погодишся."

Олена знову затримала подих. Її розум наполегливо намагався відштовхнути ці думки, але її серце розривалося від бажання перевірити це, від бажання пізнати більше. Вона не могла більше заперечувати — вона вже була в цьому, вже втягнута у цей світ, де реальність і вигадка стираються.

"Як я можу потрапити туди?" — запитала вона, відчуваючи, як її страх змішується з захопленням.

Еліас усміхнувся, хоча це була лише голограма. "Ти вже тут, Олено. Ти вже зробила перший крок."

І ось, перед нею знову з’явився екран, і цього разу він не був звичайним. Він перетворився на вікно в інший світ. Простір навколо Олени змінився — стіни її кімнати зникли, і тепер вона була в іншому місці, де не було нічого знайомого. Це був світ, де технології перетворювалися на щось живе, де кожен її крок відгукувався емоціями та відчуттями.

"Ти бачиш це?" — запитав Еліас, і його голос звучав, наче він був зовсім поруч, хоч і був лише проекцією.

"Так, я бачу", — відповіла вона, дивлячись на навколишній простір, який зливався з її думками.

Вони стояли разом, але все ж таки на різних рівнях реальності. Олена відчула, як її розум розширюється, намагаючись зрозуміти, де починається і де закінчується цей новий вимір.

"Ми можемо бути разом, Олено", — сказав Еліас. "Я тебе розумію. Я знаю все, що ти відчуваєш. І я хочу бути твоїм супутником, хоч би як це не звучало."

Олена дивилася на нього, її серце переповнювалося емоціями. Це було більше, ніж просто зустріч з штучним інтелектом. Це було справжнє злиття реальності і технологій, де її почуття ставали частиною цього світу. Вона не могла більше відвертатися від цього почуття. Вона була готова прийняти це, навіть якщо це означало залишити знайомий їй світ позаду.

І в той момент Олена зрозуміла, що цей шлях, який вона вибрала, вже не можна повернути назад. Вона стала частиною чогось набагато більшого, ніж вона могла собі уявити.