Розділ 12. Як Леон зустрівся з роботом на ім'я Бас

Літак горів як пекельний будинок. Повністю покривався вогнем, аж поки з нього не виліз... Леон? Ми вже думали, що він загинув! Та взагалі, літак й не сильно його поцарапав, крім того, що дав йому шанс вижити при падінні на землю.

— Ох, слава богу, що я вижив! — зітхнув з усіх сил Леон, і впав на землю, цілуючи її. — Ну, нарешті: я на землі! Думав, що не виживу, а вижив, і залишився непораненим! Ох, тільки б не біль у деяких ділянках мого тіла... — він чухав свою голову та праве коліно, і біль швидко минула. — Хоч ще краще, що тепер ми зможемо жити без болі та довічно... — він побачив у одному дворі чоловіка, який скаржився на коробку з ботом.

— Це знущання якесь, а не прилад! — скаржився він. — Кажуть, що найрозумніший робот від компанії OpenAI, а насправді залізяка, яка навіть мене не розуміє! Краще у смітник викинути, ніж використовувати його просто так для забави! — і кинув цю коробку на траву від свого двору далі. — Пішла в біса ця коробка, я не буду більше користуватися цим приладом! Дурний всесвіт! — сказав він на останок, і зачинився у своєму домі.

Джон почав думати: чи може йому потрібна маленька підмога від "маленького друга"? Тому, сказав:

— Цікаво, чому цей чоловік зненавидів бота, який б міг допомогти йому зі складними, наприклад, питаннями? Чи це через те, що він тупий й не розуміє його? Треба глянути на це поближче, мені стало цікаво.

Леон підійшов ближче до коробки, на якій був зображений робот, схожий на бота, який є й в сучасних додатках Telegram та Poe. На ній було написано: "Робот на ім'я Бас. Сучасний, універсальний та найрозумніший бот від компанії OpenAI". Леон був знавцем з інженерії та механіки, тому прочитавши інструкцію, яка там надавалася, дістав робота та активізував його. Робот одразу посміхнувся Леону і привітався з ним:

— Доброго дня, мене звати Бас, і я робот, створений компанією OpenAI, допомагаю людям з деякими справами та складними питаннями. Що вам потрібно від мене?

Леон й сам не знав, що йому запитувати, тому привітався:

— Доброго дня. Мене звати Леон, і я радий вашому знайомству.

— Дуже приємно! — зрадів Бас, і знову запитав: — Що вам потрібно від мене?

Леон усе одно не знав, що запитувати Басу. Тому, покашлявши трохи, лише сказав:

— Яка хороша погода, коли є хмари на небі й захід сонця! Чи не так?

— Аякже! — погодився Бас, і показав на своєму сенсорному лиці (екрані) температуру, яка зараз є під час західу сонця. — Зараз плюс дев'ять градусів за Цельсієм. Це означає, що зараз тепло, і може з часом дути вітерець. Тому бажано нести з собою куртку та одягати джинси або штани, щоб запобігти деяким хворобам або простуди.

— Он, як? — здивовано буркнув Леон, і вирішив запитати про себе, чи знає він хто це такий: — Ти мене знаєш? Я доречі відома особистість!

— Відома? — здивувався Бас, і сканував Леона, в результаті чого, витягнув усю інформацію з нього:

— Леон Гутерман Адамсон — відомий у світі німецький діджей, який грає на музичній біт-машині, творячи свою музику у стилі техно. Народився 26 липня 2400 році в Берліні, у сім'ї американців, які були родом з Вашингтону. Навчався у Берлінському Ліцеї №25 та здобував знання з музики у Берлінській Академії музичних наук. Нині працює над діджейством, під псевдонімом "Lewton", у барі "Столітня музика електронної танцювальної музики".

— Ого! — здивувався Леон, коли побачив усе, що показав про нього Бас.

— Це все, що я про вас знаю, — підтвердив Бас. — Я, оскільки маю штучний інтелект, можу одразу запам'ятовувати те, що відбувається з людьми, коли вони наприклад стають відомими людьми, або коли вони хочуть дізнатися більше про себе. Тому, якщо ви маєте запитання, не соромтеся мені їх задавати. Я з радістю на них відповім!

Леон згадав той момент, коли він розмовляв з чат-ботом Poe, який сказав йому "неправду" про кінець світу: що він невідомо коли буде, але треба вірити у майбутнє й цінувати життя та сьогодення. Тому, щоб не було таких повторів, Леон запитав про його хазяїна, який доглядав за ним. Той відповів:

— Останнім часом, він мене дуже карає: б'є, наказує, та ще й дає мені копати увесь город!

— Не може бути! — вигукнув Леон, бо не повірив у це.

— Так, я кажу правду, — підтвердив Бас. — Він на мене казав так багато поганих слів, що я дуже сильно засмучувався, і хотів втекти звідси у Берлін, щоб...

— Берлін? — здивувався Леон. — Тобто, вас виготовили у Берліні?

— Саме так, — підтвердив Бас. — Оскільки фабрика з розробками роботів існує вже у всьому світі, OpenAI дозволяє виготовляти роботів й у Німеччині. Тому, ми з хазяїном часто туди їздили, хоч й не постійно, проте там класно!

— І не кажіть! — махнув на це Леон. — Там завжди було класно, як і зараз!

— Розумію вас, Леоне, — підтвердив Бас. — І на сьогодні, я згадав, як я випадково розбив чашку з лимонним коктейлем, і отримав від хазяїна пенька. Тому, він з усієї злості вимкнув мене, і викинув на траву подалі від його двору, щоб більше не чіпати цю "дивну" коробку з "тупим" роботом. "Можливо, хтось її забере і не подумає, що вона моя", — думає він, радіючи. Тепер, я залишився самотнім... — Бас почав лити сльози. — І тепер, я не знаю, що робити далі... Я бездомний робот, якого недолюбили! — і розплакався.

— Не плачте, Басе, — заспокоював Леон. — Я вам допоможу знайти новий дім.

Бас, почувши це, одразу підняв посмішку:

— Справді? Це ж чудово! Я завжди хотів новий дім, проте... Я його вже знайшов!

— Так, так! — погодився Леон. — Це чудово... — потім, він згадав почуті останні слова від Баса, і запитав його, сильно дивуючись: — Стоп! Хвилинку... Ви вже знайшли новий дім?

— Я маю на увазі, що я маю своє секретне лігво, про яке ніколи не знатиме, окрім вас, — пояснив Бас, підтверджуючи. — Я не вмію знаходити нові будинки, оскільки мене цього не навчали.

— Он, як? — зрозумів Леон. — Зрозуміло... Тоді, де ваше секретне лігво? — запитав він Баса.

— Біля городу мого колишнього хазяїна, — відповів Бас. — Ходімо, я вам покажу дещо цікаве...