Розділ 30: Барбі...

Після перекусу компанія вирушила на наступні уроки:

1. Алхімія крові – викладач розповідав про створення еліксирів для відновлення сил вампірів. Арден випадково додав зайвий інгредієнт, і його зілля вибухнуло, заливши всіх липкою червоною рідиною.
2. Бойова магія – студентів навчали використовувати енергію вампірської сутності в бою. Теіла легко освоїла новий прийом, тоді як Ксав'є ледь не підпалив свою мантію.
3. Ілюзії та омани – урок про те, як створювати та розпізнавати ілюзії. Ліліт випадково зробила так, що Даіман бачив усіх у рожевих мантіях, і вони ледве змогли його переконати, що це жарт.

Після всіх уроків вони нарешті змогли розслабитися, але відчували, що це був лише початок нових пригод.

***

У кімнаті дівчат було затишно: темно-червоні штори, м'яке світло настільної лампи та розкладена на столі настільна гра "Вампірська імперія". Ця гра була схожа на монополію, але замість банків і нерухомості тут потрібно було захоплювати території, створювати клан та уникати мисливців.

Гра починається!

— Гаразд, хто ходить першим? — запитала Теіла, перемішуючи карти.

— За правилами, ходить той, у кого найбільший досвід у виживанні, — усміхнулася Ліліт.

— Тоді це однозначно Теіла, — кинув Ксав'є, згадавши всі їхні недавні пригоди.

Теіла кинула кістки й отримала можливість захопити нову територію. Вона вибрала "Заборонений ліс", де можна було розмістити свій притулок.

— А тепер моя черга! — Арден розвернув карту й потрапив на поле "Мисливці на вампірів".

— Ну все, готуйся, — задоволено потираючи руки, сказав Даіман. — Тепер тобі доведеться або заплатити штраф, або виконати випробування.

Арден зітхнув і вибрав завдання. Йому потрібно було за 30 секунд придумати вампірську легенду.

— О, це просто! — він підняв руку і почав розповідати страшну історію про привидів у замку, але його постійно перебивали жартами, через що всі сміялися й забули слідкувати за часом.

Гра тривала ще кілька годин, і кожен встиг якось осоромитися або потрапити в незручну ситуацію. У підсумку виграла Теіла, захопивши половину карти й витіснивши Ардена в "чорну зону".

— Ну що, хлопці, час спати, — сказала Ліліт, потягуючись.

— Ви нас виганяєте? — удавано обурився Ксав'є.

— Так, а що? — підморгнула Теіла.

Після того як хлопці пішли, дівчата вирішили зайнятися манікюром.

— Так, я зроблю тобі щось вампірське, — сказала Ліліт, беручи чорний лак.

Манікюр Теіли

Ліліт зробила їй довгі, загострені нігті в стилі "темної королеви": основний колір чорний, а на кінчиках нігтів червоний градієнт, що нагадував кров. Поверх цього вона додала срібні узори, що нагадували древні вампірські руни.

— О, це виглядає неймовірно! — захоплено вигукнула Теіла, розглядаючи свої руки.

Манікюр Ліліт

Тепер була черга Теіли. Вона зробила Ліліт манікюр у стилі "королеви ночі": довгі гострі нігті кольору темного рубіну з легким переливом чорного. На безіменних пальцях вона намалювала білі місяці й зірки, які нагадували про містичний зв’язок Ліліт із білою магією.

— Вау, я не очікувала, що це буде так красиво! — Ліліт захоплено подивилася на свої руки.

Дівчата ще трохи поговорили про хлопців, пліткували про викладачів і, зрештою, розійшлися спати, не підозрюючи, що завтра їх чекатиме новий несподіваний поворот подій.

***

Коли ми з Ксав'є повернулися до нашої кімнати, то одразу вирішили, що перед сном треба освіжитися.

— Хто перший у душ? — запитав я, знімаючи куртку.

— Я, бо якщо пустити Ардена, то потім доведеться чекати вічність, поки він закінчить свої ритуали з волоссям, — буркнув Ксав'є.

Арден, який саме розкладав свої речі, обурено глянув на нього:

— Це називається догляд за собою, дикуни.

— Це називається марнування часу, — пирхнув я і швидко сховався у ванній, поки вони сперечалися.

Коли я вийшов, Ксав'є одразу зайшов у душ, а я з хитрою усмішкою повернувся до Ардена:

— До речі, а ти ще пам’ятаєш наш жарт про рожевого ворона?

— Пф, ще б пак! — зухвало відповів він, сідаючи на ліжко. — Але не чекайте, що я сам пофарбуюся в рожевий.

Я тільки загадково усміхнувся й кинув погляд на Ксав'є, який саме виходив з душу. Той кивнув — все готово.

Арден пішов у ванну останнім. Ми ледве стримували сміх, коли чули, як він відкорковує свою пляшку шампуню і починає мити голову.

Спершу все було тихо.

А потім…

— ЩО ЗА?!

Ляск дверима. Кроки. І тут у кімнату влітає Арден з мокрим яскраво-рожевим волоссям і вбивчим поглядом.

— ВИ. ОБИДВА. ТРУПИ.

Я з Ксав'є вибухнули сміхом, ледве не падаючи на підлогу.

— Ну що, рожевий ворон тепер реальність! — сказав я, намагаючись говорити серйозно, але марно.

— Ви, кляті… — Арден стиснув кулаки, — уявляєте, як мені це тепер змивати?!

— Та не переймайся, — сказав Ксав'є, ледве стримуючи сміх. — Рожевий тобі личить!

Арден зробив крок до нас, і ми вчасно зрозуміли, що пора рятуватися. Я вискочив за двері, Ксав'є пішов за мною, а Арден рвонув за нами, голосно обіцяючи помсту.

Ця ніч тільки починалася…

Коли ми нарешті повернулися до кімнати, Арден стояв перед дзеркалом, розпачливо намагаючись хоч якось виправити ситуацію. Його рожеве волосся сяяло в світлі ламп, і вигляд у нього був абсолютно комічний.