1.

Я дивилася в ілюмінатор літака і нічого не бачила. Переді мною знову проносилися пережиті картини: моя квартира, вітальня з розкиданим одягом, шум води у ванній кімнаті і такий знайомий голос, голос моєї найкращої подруги…

- Любий, ти вже на мене скучив? Зараз твоя кішечка тобі догоджатиме ...

І після цього мій маленький світ розлетівся на крихітні шматочки, як розбитий кришталевий келих, а гострі осколки вп'ялися в тіло, в серце, в душу. В ту мить я забула як бачити, чути, дихати і відчувала лише порожнечу і біль, який заповнював все ...

Я похитала головою, щоб прогнати цю ману, щоб знову не пірнути в це море сліз, відчаю і якоїсь безпорадності. Ні! А що я хотіла? Адже останнім часом ми з Михайлом жили як сусіди, як брат і сестра, але не як закохана пара. Я була постійно на роботі, працювала над новим проектом, додому поверталася пізно, без сил, ми навіть поговорити нормально не могли. Але він запевняв, що все розуміє, що після нашого весілля не дозволить мені пропадати в офісі, підтримував ... А я дурна, мріяла про шикарне весілля і медовий місяць, і ось зараз повертаюся з Мартініки сама ...

Сумна посмішка торкнулася моїх губ. Стас, мій друг і шеф за сумісництвом, як він себе називає, був абсолютно правий. Мені просто необхідно було зализати рани, відпочити від усього, побути на самоті, у всьому розібратися. Тому він мене і відправив у ділову відпустку, а точніше попрацювати на Мартініці з його новими дизайнерськими задумами, на цілих два тижні з обіцянкою не торкатися телефону і електронної пошти. І це виявилося саме те, що було мені потрібно – пірнути з головою у роботу і не спілкуватися ні з ким із знайомих

Щоб я робила без Стаса. Ось кажуть, що не буває дружби між чоловіком і жінкою, готова з цим посперечатися. Він мій найближчий і вірний друг, готовий в будь-який час дня чи ночі прибігти на допомогу. Чотири роки тому, коли ми тільки познайомилися, Стас намагався до мене позалицятися, але швидко залишив цю затію, сказавши, що таких як я потрібно шалено кохати, розчиняючись в цьому почутті без залишку, а він, гульвіса, на таке не здатний, тому обирає дружбу замість пристрасті.

Саме його номер набрала моя тремтяча рука, коли я вискочила з квартири, саме йому я прошепотіла крізь підступаючі сльози:

- Ти зможеш приїхати. Будь ласка. Мені потрібна допомога.

І він примчав, відвіз до себе, не приставав з розпитуваннями, знаючи, що зі ступору мене не просто вивести, а потім несподівано влаштував цю поїздку, сказавши, що мені необхідно просто відпочити. Як же добре мене, виявляється, знає і розуміє Стас, навіть напевно краще, ніж я сама себе розумію. Мені потрібно було зализати свої рани, осмислити все те, що сталося, і при цьому мене ніхто зі знайомих не мав бачити і турбувати.

Зараз вже все налагодилося, я вже можу спокійно дихати, не відчуваючи пекучий біль в серці, можу навіть посміхатися і очі не туманяться від сліз. Сльози ... скільки їх було пролито ... Але зараз я розумію, що останні два роки ми з Михайлом жили просто за інерцією, за звичкою. Вже не було колишньої палкої пристрасті, нас засмоктали сірі будні ще до одруження, і невідомо як склалося б наше сімейне життя якби ... Не буду про це.

Зараз я повинна спокійно розставити всі крапки над «i» та жити далі. У мене є улюблена робота, мої друзі, мій брат Сашко, про якого я повинна піклуватися, адже крім нього у мене більше немає нікого з рідних. Братику, сподіваюся, що ти як зазвичай не накоїв якихось дурниць, поки мене не було. Серце мимоволі стислося. Як я могла відключити телефон, а раптом щось ... Ні, потрібно заспокоїтися, Стас обіцяв простежити і допомогти, якщо щось. А він завжди допомагав. Хто вирішив проблему з поліцією? А тоді Сашку загрожував термін. Хто допоміг переконати брата лікуватися від алкоголізму? І тепер він не пиячить, але неприємності знаходить як і раніше стабільно і регулярно ...

- Шановні пасажири, прохання пристебнути ремені. Наш літак заходить на посадку...

Все, геть сумні думки! Я, Інга Юріївна Сушицька, заступник директора «СТІН Компані», сповнена сил і впевненості і значить, все буде відмінно! Розправимо плечі, підборіддя вгору і вперед!

****

Вдома мене чекала порожня квартира. Слава Богу, Михайло пішов, забравши всі свої речі. Значить з'ясування стосунків відкладається, і це на краще. Я прийняла душ і заварила чашечку своєї улюбленої кави. Я просто обожнюю бразильський «Сантос», безпомилково можу визначити його не тільки на смак, але і на запах. Стас завжди постачав їм мене, привозив з відряджень, дарував на свята... Стас… Чому він не зустрів мене в аеропорту? От дурна, я все ще не включила мобільний, а рейс затримали. Ми, напевно, просто розминулися. Я дістала телефон і включила. Відразу пролунала мелодія дзвінка. Це була Міла, моя подруга і секретар за сумісництвом. Я посміхнулась:

- Як я рада тебе чути! Я так скучила…

Але моя радість в ту ж хвилину випарувалася, в слухавці пролунало ридання.

- Міла, що з тобою? Що сталося?

- Інга, Стас ... - Міла забилася в істериці. - Стаса більше немає ... Я не знаю, що робити... Я не могла тобі зателефонувати, ти ... Фірму оголосять банкрутом ...

Ридання душили Мілу, вона захлиналася, не могла продовжувати, а я не могла зрозуміти, що вона говорить. Але чомусь в серці знову з'явилася голка, яка заважала дихати:

- Що значить «Стаса більше немає»? Міла, я не розумію.

- Він ... Вчора він стрибнув на машині з моста, кажуть, що це самогубство. Він був п'яний. Він загинув… Розумієш? - Міла заридала.

У мене задзвеніло у вухах, ноги стали ватяними, а кімната почала обертатися з такою силою, що я просто осіла на підлогу. Я вже не чула, що говорила Міла. Ні, це не може бути правдою! Стас, життєрадісний балагур, і самогубство. Цього не може бути! Перед очима стояло його усміхнене обличчя, іскристі добротою і розумінням очі. Що могло його штовхнути на це? Коли я їхала, він здавався абсолютно щасливим. А може я через свої проблеми щось не помітила? У СТІН компані було все нормально, ми працювали над новими проектами, назрівав дуже прибутковий контракт з японцями. В особистому житті у Стаса нарешті з'явилася стабільність, довгоногі красуні модельної зовнішності припинили змінювати одна одну і у нього з'явилася якась Зая, з якою він збирався мене познайомити... Ні, це просто якийсь злий жарт, або помилка...