Глава 29

Атомна дизрупція - здібність, яка дозволяє маніпулювати атомами і молекулами руйнуючи що завгодно. А що як, завдяки цій здібності я могла б зруйнувати і зв'язок членів клану з рунами? Така думка промайнула в моїй голові досить давно, а засіла надовго.

— Неможливо, — відповів Нік на мою висунуту теорію.

— Чому?

— Чому? Софія, тому що це смертний вирок.

— Тільки в тому випадку, якщо в мене не вийде. Тим паче я можу це зробити одним ривком, ніхто навіть і заподіяти нічого не встигне. Під час Танка Безсмертя всі руни будуть “під’єднані” один до одного. Фактично стануть єдиним цілим.

— І ти разом з ними, не забувай.

— В тому й сенс, лише тільки завдяки цьому є шанс, що все вийде.

— Софія, — Ніколас обережно обхопив мене за плечі і легенько трухнув стараючись привести до тями, — Це не жарти, не гра і не та ситуація де можна зіграти в рулетку “Вийде” чи “Не вийде”. На кону стоїть твоє життя, життя інших рун і майбутнє клану. Ти навіть плану не маєш, а покладатись на удачу в цьому ділі рівноцінно смерті.

— Хто сказав, що в мене немає плану? Я вже почала діяти згідно з ним. Можна сказати залишилась одна деталь. Найважливіша. І для неї мені потрібен виконавець. При чому не просто виконавець, а людина з здібністю робити предмети невидимими.

— Типу проекції невидимості? І є хтось на увазі?

— Є, і ми обидва її добре знаємо.

Вже через добу після цієї розмови я стояла посеред парку Глазго Грін чекаючи на Кано. Нічим особливо не примітна локація була популярна серед школярів і студентів. Особливо в сонячні дні, в які тут можна було побачити багато людей сидячих прямо на траві. Звісно він знаходився далеко від райончику де ми з мамою поселилися, проте зовсім недалеко від центру. Зустрітись тут, запропонувала сама Кано, адже в неї були якісь справи в центрі після яких вона погодилась погуляти. Саме з такою пропозицією я подзвонила вчора. І на диво вона погодилась блискавично швидко не дивлячись на завантаженість її графіку. Через декілька хвилин на горизонті з'явилася сіроока красуня яка побачивши мене почала махати рукою. Вигляд в неї був безмежно щасливим і мені навіть стало трохи соромно. Адже вона дійсно думала, що я запросила її погуляти, як подруги. Чи може навіть щось більше в її фантазіях. Але ніяк не для того щоб обсудити можливий переворот в клані. Тобто фактично зраду людині, відданість якій, їй навіювали роками. З парку ми пішли до центру, головної вулиці Глазго. Дивовижно те, що за півтори місяці, що я тут, я тільки і встигла що побувати в центрі, Джордж Сквері та галереї Келвінгроув. Фактично всі ті локації, які стоять в перших рядках для відвідування у туристичних путівниках. Діалог почали про щось буденне: як пройшов день, що нового, як справи. І вже тільки потім я почала схиляти його в потрібне мені русло.

— Досить гнути натяки, кажи вже прямо, — різко випалила Кано в мить похмурнішав. Я тяжко видихнула, все ж таки проникливості їй не позичати.

— Пам'ятаєш я говорила, що коли прийде час все тобі розповім?

— Ти ж не начебто не довіряєш мені.

— По перше, я не говорила, що не довіряю. Я говорила, що не знаю чи може це робити. А по друге я не довіряю навіть собі.

— Прозвучало як жалюгідна спроба виправдати себе.

— Напевно так і є. Проте мені потрібна твоя допомога. Діло життя і смерті, без перебільшень. І я прошу хоча б вислухати мене, і вже потім вирішити, що робити з цією інформацією.

Було видно, що вона вагається. Проте чи то мій серйозний вираз обличчя чи то зацікавленість в тому, що ж такого я їй скажу змусили її погодитись. Я почала свою розповідь. В цей раз не скриваючи жодного факту, жодної деталі. Я прекрасно розуміла, що якщо хочу чесності від неї, маю бути чесна з нею і сама. Я повідала їй про все. Про першу зустріч з Ніком, про книгу яку знайшла в тій бібліотеці. Про те, як попала в Шотландію і дізналась правду про себе і свою сім'ю. Про приїзд Беркани і Манназа до нас додому. Про першу бесіду з Урузом і те, як проходила ініціація від мого лиця. Про справжні наміри на клан головного хранителя, про його ідею розв'язати нову криваву війну і те, чому я попросила допомогти з моїми тренуваннями Ніка, а не її. Про те, яка насправді в мене здібність і як її хоче використати Уруз. Про те, що насправді він планує не допомагати мені з освоєнням сил, а зробити з мене маріонетку, таємну зброю клану.

Її очі лихоманливо почали бігати туди—сюди. Нижня губа також постраждала від постійних покусувань. Важко було уявити, що саме вона відчувала в цей момент. Це як сказати, що людина яку ти знаєш все життя, якій безмежно довіряєш і віриш, пирне тебе ножем який ти сам же і поклав йому в руки. Кано була сильною дівчиною, проте в такі моменти кожна людина може дати збій.

— Я знаю як це складно, дізнатись інформацію такого масштабу в такий короткий час. Правда знаю. Вибач, що звалила на тебе все це, — сказала я, але побачивши що вона не реагує на моє слова –продовжила. Помилково прийнявши її реакцію за хороший знак.

Відступати було не можна. Я перейшла до фінальної частини своєї розповіді, тієї, заради якої ми сьогодні зустрілись. Розповіді про мій план і її участь в ньому.

— Після того як всі руни з’єднаються і стануть одним цілим і створю свого двійника. Саме він буде під'єднаний до однієї магічною лінії з іншими. А я в цей час спробую зруйнувати наші вузи з рунами. Проте мені потрібно щоб цього ніхто не бачив. Мені потрібно щоб ти створила проекцію, щоб я стала невидимою і всі інші бачили лише мого двійника.