Глава 26

І от знову повітря тріщить по швам від напруги і недовіри один до одного. Чи можемо ми взагалі називатись родичами якщо кожен з нас хоче використати один одного в власних цілях? Напевно ні, адже сім'я це ті люди які підтримують і будуть любити не дивлячись ні на що, ті люди до яких хочеться повертатись і ті, спогади з якими на лиці викликають усмішку, іноді щасливу, іноді сумну. Ті, за якими ти сумуєш і рахуєш дні до зустрічі. Сім'єю можуть стати навіть ті, з ким ти не пов'язаний кров'ю. Уруз же, будучи мені рідним дідусем був для мене просто чужою людиною. Це навіть іронічно, чужі люди можуть бути рідними за тих, хто справді є твоїм родичом.

Поруч стояв канделябр на якому вже майже догоріли свічки. Що було дивно, адже на дворі було світло. Вочевидь у рун свої таргани в голові. Я і сама часто запалювала свічки в день коли були проблеми сконцентруватись на чомусь. Вони допомагали з цією задачею. Я рівно сиділа в старовинному кріслі з мʼ якою зеленою оббивкою, такому ж старому як і все навкруги включаючи хранителя. Цікаво, чи правда чаклуни живуть довше звичайних людей? І я вже хотіла це спитати, але отямилась, вчасно згадавши, що все ще чекаю відповіді на своє питання. Таке зі мною траплялось доволі часто. Я починала думати про щось одне, і в результаті, навіть не могла згадати з чого починала цей безкінечний потік думок. Так могли пробігати добрі дві—три години.

— Навіщо тобі ця інформація? — врешті спитав Уруз.

— Про ритуал? Просто хочу знати.

— Ти ж начебто не була на нього згодна. То що помінялось зараз?

— Нічого. Я й зараз проти. Хоча, хто знає …може я й передумаю. В ваших силах це змінити. Бо як я можу бути згодна на щось не знаючи як це проходить і які наслідки за собою може нести? Це було б в край безглуздо з моєї сторони. Не знаходите? — з легкою посмішкою на лиці спитала я.

Уруз дивився на мене прямо, проте його обурення і нерозуміння як вести себе в даній ситуації видало те, що він весь цей час покручував каблучку на пальці. На камені в якого, був вигравірований ворон. Це був танзаніт чи сапфір? Цікава річ, виглядає як сімейна реліквія ,яку мені ніколи в житті не передадуть.

— Яку гру ти ведеш, Софія?

— Ніяку, не обов'язково бачити в усьому підступ.

— Я бачу його не в усьому. Лише в тобі.

— Ай, як прикро це чути. Невже ти не довіряєш власній онуці? — з сарказмом спитала я театрально кладучи руку на серце.

Дідусь ліниво посміхнувся.

— Які гарантії що я не пожалкую, що розповім тобі це?

— Ніяких.

Ніяких, бо ти обов'язково про це пожалкуєш. Ти пожалкуєш за те що, в минулому не вибрав іншу тактику по відношенню до мене. Пожалкуєш, що вибрав зробити з мене маріонетку та маніпулювати. Хоча одного дня, я реально могла б стати відданою учасницею клану. Одного дня, якщо б ти вибрав будувати наші відносини на довірі та можливо хоча б постаратись мене дізнатись. Одного дня, якщо б тобі було реально не все одно на мене. Гнів знову почав накатувати на мене. Але мені не можна було дати волю емоціям зараз. Він точно зрозуміє що тут щось не так. Добре, якщо він ще не зрозумів і думає, що я лише дівчинка яка хоче показати свій характер і доказати світу що вона розумніше за всіх інших. Хоча я всього лише хотіла повернути контроль над власним життям, який в мене вкрали.

Хвилини мовчання були довгими.

— Добре, я розповім тобі.

— Файно.

— Проте після цього, я задам одне запитання, на яке ти не зможеш збрехати.

— Добре, — без сумнівів відповіла я, що змусило Уруза сильніше нахмурити лоба.

— Танок безсмертя—це дуже сильний ритуал ,який був придуманий ще тоді, коли клан тільки був заснований. Він скріплював всі руни і їх сили разом. Працює як двадцять чотири сосуди, які під час ритуалу скріплюються тунелями між собою і в разі того, якщо один з них стає пустий, речовина, тобто магічна енергія, переливається з інших в той котрий опустів. Для решти це мінімальна затрата в силі, а маг чи чаклунка яка використала всі сили швидко і безпечно може їх поповнити. Також при такому зв'язку один маг може використати сили інших двадцяти трьох. Це величезна сила, але такий спосіб використання зв'язку між рунами дуже небезпечний для всіх враховуючи того мага який їх використовує.

— Для чого проведення цього ритуалу вам?

— Не мені, а нам всім. Синій клан завжди був найсильнішим, але без нашої книги ми як без рук і минулого. Ми не можемо створювати нові закляття без неї і почали забувати старі. Інші клани почали нехтувати нами. А цей ритуал, це як секретна і дуже потужна зброя відомості про який передаються із покоління в покоління саме нашою сім'єю. Розумієш?

Єдине що я розумію, так це те, що в тебе почався вже старечий маразм, — подумала я. Проте в голос все ж нічого не відповіла. Замість цього в моїй голові з'явилася інша цікава здогадка.

— Чекай, ти хочеш розв'язати нову війну? — несміливо припустила я.

— Тільки так ми зможемо знову поставити цих інших … шавок, на місце.

Його очі почали поблискувати від передчуття цього моменту. Смак крові був йому знайомий і він жадав відчути його знов. Його божевільний погляд змусив мене зіщулитися. Один до одного такий, як тоді перед першим епізодом коли я зламала йому руку. Може зламати йому й іншу?