Глава 23

Цей ранок почався не з найприємнішого звуку. Я прокинулась від дзвону телефона. Сонна я підняла слухавку навіть не дивлячись який ідіот міг дзвонити в таку рань.

— Ало? — пролунав мій заспаний голос.

— Ти що, ще спиш?

Я розліпила на мить очі щоб подивитись котра взагалі година. Була шоста ранку. Який гад міг дзвонити мені в таку ранню добу?

— Звісно сплю, зараз шоста ранку, а це хто взагалі?

— Що, не впізнала? Це Нік.

— Звідки в біса в тебе мій номер? — роздратовано спитала я. Повіки закривалися самі по собі.

— Щось забагато питань і занадто мало дій. Спускайся вниз.

Я поклала телефон і чесно збиралась вже вставати як знову задрімала. Прокинулась я все від того ж настирливого дзвону який ніби тріщав мені по мізках. Треба буде поміняти цю жахливу мелодію на якусь іншу. А то від прослуховування цієї в мене лише одне бажання — повіситись. Хоча воно і так виникає кожен ранок.

— Софія, ти що знову заснула, чи черепахи просто навчилися рухатись швидше ніж ти? — донісся голос Ніка з гаджета.

— Та йду я, не гарчи.

Я встала, на цей раз точно, і поковиляла до входу протираючи очі. Під дверима тупаючи ногою стояв Ніколас. Проте побачивши мене в декілька разів повеселів.

— Піжама з лисичками? — з насмішкою спитав він.

— А ти щось маєш проти лисичок?

— Боже борони.

— Ти чого приперся в таку рань? — гаркнула я закриваючи за ним двері.

— Оце гостинність. Ну взагалі свій вільний час після школи я не дуже хочу витрачати, а от зранку в мене його багато, бо я жайворонок. Та й людей на вулицях набагато менше.

Він подивився на моє незадоволене обличчя та ледве стримав сміх.

— Я ж так розумію чаю мені не запропонують ….

— Кухня прямо, чай на лівій відкритій полці зверху, чашки в шафі над мийкою, молоко в холодильнику, якщо потрібно. Я пішла одягатися. І Нік, якщо розбудиш мою маму, будеш сам потім пояснювати, що хлопець робить у нас в домі о шостій ранку.

— І навіщо я на це все підписався.

— Забагато слів, занадто мало дій, — сказала я розвертаючись у напрямку до сходів.

— Не люблю коли мої слова повторюють.

Я закотила очі і стала підніматись на верх. Відкривши шафу я хвилин пʼять просто дивилась на всі свої речі. Думати зранку в мене виходило погано. Але на вулиці сьогодні було прохолодно, ще й пів сьомого ранку. Моя рука потягнулась до теплого, вʼязаного, коричневого светра який я одягла зверху білої сорочки і темно—синіх джинсів. Зачісавши волосся у тугий хвіст щоб воно не заважало я спустилась вниз. Побачивши Ніка, у кріслі на кухні, з чашкою чаю в одній руці і с печивом в іншій я запитально підняла брови.

— Ти ж не проти, я тут взяв ….

— Та хоч вдавися ним, пішли вже.

— А як же …

— По дорозі доїси, — гаркнула я.

— Якась ти зла зранку.

— Я не звикла вставати разом з сонцем, ділити свій сніданок з соловʼями і пити ранкову росу в лісі разом з білками.

— Ти так гарно розповідаєш.

Не дивлячись на те, що я майже бігла, Нік без проблем йшов поруч зі мною в його звичному темпі. Підфартило ж падлюці народитися з такими довгими ногами.

— Я думав ми будемо дізнаватися про твої здібності, а ми марафон біжимо виявляється, — саркастично зауважив він.

Мені сміятись не хотілось. Хотілось сказати якусь їдкість проте я себе зупинила. Все ж таки він тут зараз, не тому що це потрібно йому, а тому що це потрібно мені.

— Недовідьма, ти хоч знаєш куди ми йдемо? — різко зупинився він.

— У парк, — відповіла я.

— Ти така смілива. А про людей які можливо теж будуть там знаходитись ти подумала? Хтось буде гуляти з собакою, хтось тренуватись. Не думаю, що вони ніяк не відреагують на кулю з чистою енергії, яку ти випустиш в мене зі злості, але промахнешся і вона полетить кудись не туди.

Його правда. Про це я і в правду не подумала.

— Ми ще не знаємо які в мене здібності. З чого ти вирішив що я буду володіти силою випромінювати чисту, концентровану енергію?

— З того, що це можуть робити всі маги. Концентрувати і випромінювати магічну енергію. Для нас це так само природно як і дихати. Це у вас в клані маги …тобто руни отримують ще якісь здібності окрім магічної енергії після ініціації. Завдяки тому, що души ваших предків пов’язані з рунами. Маги ж з інших кланів, частіше володіють лише магічною енергію, ну і іншими базовими навичками. Володіти ще чимось, окремою здібністю, це більше привілея. Таких мало. І компенсують це знаннями різних заклять, що дозволяє чаклувати вільніше.

— Здається я і правда нічого не знаю. То що ти пропонуєш?

— Йти у парк.

— Ти що знущаєшся з мене!? Ти ж сам тільки що сказав …

— Тихо, тихо. Це б не проканало якщо б ти була одна, а так, тобі пощастило що в тебе є я. Зроблю віддзеркалюючу сферу і ніхто нас не побачить і не почує.